Початок весни – символічна межа, яка позначає розквіт не лише природи. Ми спостерігаємо народження особливого вогню в очах жінок і новий ліній у формах їхньої грації. Відчуваємо особливе світіння і запах повітря. Чуємо звуки ледь призабутих мелодій надії. Якщо налаштуватись і забути про турботи, яких вдосталь, то можемо майже фізично відчути як твориться світ – довкола і всередині.  Хочеться більше посміхатись і зануритись у чисту красу мистецтва, а в нашій інтерпретації – зустрітися з хорошим кіном.

Екранізація славетного роману видатного британського письменника Сомерсета Моема переносить нас у прекрасну епоху тридцятих років двадцятого сторіччя, в розкішну атмосферу театру, творчих людей, красивих жінок, шалених пристрастей, але й таких же інтриг. Фільм, у фокусі якого зріла творча Жінка та її право на кохання, просто наелектризований енергією кохання, втечею від буденності, пошуками гармонії і творчого натхнення. Самою своєю драматургією він викликає хороший настрій, пробуджує надії та наповнює енергією.

Режисером фільму став видатний угорський режисер Іштван Сабо, який уславився глибокими психологічними драмами про людину та її епоху.

У його інтерпретації отримали динамічний, іронічний та розумний твір, який підіймає багато запитань і активізовує роздуми не лише про театр, а значно ширше – про право на кохання, моральний кодекс, кар’єрне зростання, пристосуванство та екстази творчості. Глядачі-чоловіки достатньо легко знайдуть власну роль у фільмі, а жінки отримають багато приводів для психоаналізу.

У фільмі стрімка режисура, відточені діалоги, гарна гра хороших акторів Аннет Беннінг та Джеремі Айронса, достовірні костюми, прекрасна операторська робота, атмосферна музика. Тобто, справжнє кіно!

Існують книги, навіть хороших письменників, які стають символами епохи і пам’ятниками авторам. “Театр” – мабуть, найвідоміший роман Сомерсета Моема, який промаркував внутрішній світ кількох поколінь читачів. Зріле покоління ще добре пам’ятає чудовий прибалтійський фільм, який наблизив радянського глядача до західного світогляду і творчості Моема та до сих пір, мабуть, хвилює романтичну жіночу пам’ять.

Сподіваюсь, що для багатьох і сучасний фільм “Театр” від світового класика  стане яскравим враженням, а, відтак, незабутньою маленькою подією у особистому довгому та цікавому житті.

Зрештою, навіть не потрібно пригадувати відомі афоризми про світ і театр – так все насправді є. У цій аксіомі кожен грає п’єсу під назвою життя…

Тож приступайте. Завіса підіймається…

Олег Яськів

István Szabó, Being Julia, 2004

Аннет Беннінг, Джеремі Айронс, кіно Великобританії, кіно Угорщини