Тільки французи, з величезною культурною традицією та, мабуть, найкращою школою кіно, вміють так майстерно передавати на екрані дух і смак історичних епох. Коли повага і увага виявляється у найменших деталях – від підбору акторів до останнього ґудзика на камзолі, коли музика витончено стилізована, а інтер’єри та вулиці історично збережені.

Французькі кінематографісти створили не просто біографію видатного драматурга та сатирика. Їм вдалося мікроскопічно точно зануритись у розкішну атмосферу театру Франції кінця XVII століття – епохи пізнього бароко.

І найголовніше – те, що авторам вдалось уникнути невдалої траєкторії багатьох кіностилізацій минулих епох, коли сучасні актори грають в історичних декораціях, через що переконливість оповіді практично зникає і глядачі спостерігають за «грою в історію», що і складає природу більшості комерційних фільмів. Фактично, історія “історичного” кіно – це історія поразок за рідкісними винятками. Ще менше вдалих фільмів, які ставлять подвійну задачу – на тлі історичної епохи відобразити внутрішній світ і творчу лабораторію видатних постатей.

А найскладніше, мабуть «працювати» на тонкій лінії, яка розмежовує театр і кіно. Не можна сказати, що кінематограф не прагнув переосмислити природу театру (не йдеться про екранізації п’єс – того ж Шекспіра, Лопе де Веги, Вальда чи інших – якраз таких фільмів, а серед добрих, немало). Проте вдалих спроб відтворити світ театру не так багато. І фільм режисера Лорана Тірара «Мольєр» – одна з кращих серед них і найсучасніша.

Переконаний, що саме після таких фільмів людина захоче повернутися у театр не як статусне місце для показу вечірніх туалетів, а в театр як живу творчу лабораторію людських взаємостосунків. Більше того, глядач зрозуміє, що класика – це не лише пафосне слово, а піт, кров і сльози геніїв минулого, які жили і творили у значно складніших умовах, ніж ми. І не лише геніїв, але багатьох нині забутих подвижників улюбленої справи.

Навіть зараз складно йти проти течії, критикуючи багатіїв та можновладців, висміюючи міщанство та людей з колективними інстинктами, викриваючи корупцію та лицемірство. А лише уявіть як непросто та ще й з яким ризиком для життя це було робити колись! Мольєр прожив цікаве, сповнене пригод і небезпек життя, важливі віхи якого лягли в основу його дуже гострих та небезпечних п’єс.

У цьому фільмі майстерно переплетені життєпис Мольєра і уявний образ його сучасників, стилістично сплавлені драма і комедія. Сам фільм структурно стає драмою у драмі, комбінуючи сюжетні ходи найвідоміших п’єс геніального драматурга «Тартюф» та «Мізантроп». І найголовніше, фільм елегантно і правдиво створює плетиво почуттів, у яких кохання, зрада і прощення є лініями одного лабіринту життя, який так вабить нас попри небезпеки.

Фільм – як єдине ціле акторської гри, операторської роботи, сценарної драматургії – працює з глядачем на найтонших рівнях: без грубого епатажу, без дешевої скандальності та необґрунтованої оголеності. Його сенсуалізм та магнетизм – у прихованих жестах, деталях зачісок, напів-поглядах, метафорах та іронічних фразах; в очікуванні поцілунку, сексу, вчинку.

“Мольєр” – справжній подарунок усім хто закоханий у літературу, театр, мистецтво. Хто вміє розрізняти талант від посередності. Хто вірить, що тіні генїів – це сліди Бога.

Приходьте. Ми продовжуємо відкривати завісу світу, яким його створив Бог і залишив нам…

Олег Яськів

Molière, Laurent Tirard , 2007

кіно Франції, Лоран Тірар