У моменти найбільших емоцій, ти чуєш як б’ється твій пульс, слухаєш удари і тишу за ними. Кожен удар – твій відлік життя. Кожна пауза – час це усвідомити.

Якщо бути чесним, то життя чоловіка – це низка ударів та пауз щоб їх усвідомити та пережити. І це дуже нагадує серцебиття. Справжнього чоловіка, якому тих пауз між ударами достатньо щоби зрозуміти, що насправді важить у житті, а що можна змахнути як піт, що нав’язливо потрапляє в очі.

Серед інших фільмів схожої бійцівської тематики, серед яких є і цілком достойні, “Воїн” американського режисера Гевіна О’Коннора відрізняється максимальною дистанцією від власне спорту та максимальним наближенням до життєвої драми. Перша його цінність, яка впадає у вічі – це увага до людських стосунків, а не до бойових сцен. А далі, немов у лабіринті, ти знаходиш щораз нові цінності і поступово опиняєшся у цілковитому полоні магії цього жорсткого фільму. Ти бачиш історію батька, який колись давно зробив один неправильний вибір. Ти бачиш історію братів, яких розвели чужі помилки. Ти переконуєшся наскільки складно виправляти долі, повертати любов чи пробачати зраду.

Навіть добре, що декораціями цих людських драм стали м’язи, піт, кров і висушені чоловічі сльози. Головний нерв емоцій оголюється, сентименти перелякано зникають, а обивательська бридливість – усувається від нав’язливої присутності. Залишаються тільки слова, тільки мовчання, тільки біль та волання про милосердя і доброту у світі, який сходить з розуму.

Це чесний фільм. В існування його персонажів віриш, хоча й рідко зустрічаєш у житті. Частіше знаходиш в добрій літературі або власних мріях.

“Воїн” – такий, знаєте, справжній американський фільм, але з тих, що смакують як добре віскі та шматок запеченого м’яса з кров’ю усередині. З тих, що ніколи не розчаровують, як справжні друзі.

У Кіноклубу є свій пульс, який ви, сподіваюсь, відчуваєте. Він не може битися інакше як разом з країною та останнім українцем, який тримає рубіж на передовій. Всі ми повинні знати, що поки тримаємо цей рубіж, нові воїни виплавляються у тисячах малих та великих міст. Що їхні долі, колись недоречно заламані, повертають борги сталевими м’язами та незламними характерами. Що з ними – повільно і болісно – виходить на світовий ринг нова українська нація.

Справді добрий фільм…

Gavin O’Connor , Warrior, 2011

Олег Яськів

Гевін О'Коннор, кіно США