Для кожного колись обов’язково надходить момент великих життєвих випробувань. Коли воля слабне, а надія зникає. Колись обов’язково хтось або щось схилятиме тебе до конформізму, переконуватиме прийняти чужі і нецікаві правила життєвої гри. Цей шлях духовної деградації пройшли мільйони мільйонів. Для багатьох капітуляція ставала історією з його життя, а вторинність – правилом життя.

Але людина ніколи так просто не піддавалася. На тисячі слабких знаходилися одиниці сильних, котрі боролися за свою гідність. Котрі любили життя і свободу. Прикладом особистої стійкості пробуджували любов до життя в інших. І відроджували віру.

Бог народжується в людині як тільки вона стає на сторону добра і починає опиратися злу.

Фільм “Життя Пі” відомого американського режисера тайванського походження Енга Лі, який своєю творчістю з’єднує інтелектуалізм європейської цивілізації з духовністю далекосхідної, немов глибока – без вичерпності смислів – криниця, зібрав більшість запитань, які турбують людство від часів історичної пам’яті. Історія юнака, який опинився серед самотності океану наодинці з тигром та вірою в Бога, наповнена усіма відтінками людських переживань та емоцій – від страху до мужності, від слабодухості до звитяги віри.

Це, безумовно, фільм-притча, у якому автори намагаються віднайти спільну мову для усіх релігій. Але що головне – фільм також є неймовірним прикладом бездоганного візуального зображення, яке саме лише здатне викликати у глядача емоційний катарсис. Немов справді автори хотіли показати присутність Бога у кожному довершеному кадрі, у кожному русі природної стихії.

Ідея боротьби людини зі самим собою – головний нерв як фільму так і книги-бестселлера канадського письменника Янна Мартела. Пізнай себе, зрозумій, що Бог єдиний для всіх і для кожного – кожним геніальним кадром фільм звертається до серця людини. Насправді той поділяє головні людські цінності, є ближчим тобі аніж той, хто просто говорить однією мовою чи живе поблизу і нічого не робить, щоб опиратися злу.

Фільм наповнений алегоріями та символами, які дозволяють кожному розгорнути власну картину світу. Він пробуджує часом приспану любов до життя. За емоційною силою фільм може дорівнятися до повісті “Старий і море” Ернеста Гемінгвея, що свого часу стала маніфестом нездоланності людини ані перед природною ані людською стихією. Можна навіть стверджувати, що “Життя Пі” – це один з найкращих кінопроектів останнього десятиріччя, який стане класикою навіть для нашого покоління.

Тож дивимося і повертаємо собі любов до життя та ближнього…

Ang Lee, Life of Pi, 2012

Олег Яськів

Енг Лі, кіно США