Про секс кожен щось знає. Про податки навпаки – воліє не чути. Тому цей дивовижний фільм ані про одне, ані про друге. Він – про мрію, яку можна здійснити. Про вчинки, на які можна відважитись. Про ризик, який робить переможцем. Про дружбу, яка гарантує успіх. Про самотність, яка настає після свята. Звичайно, також і про sex, drug та rock ‘n’ roll (куди ж без них!), але у розумних – потрібних для правильного настрою – пропорціях. І про багато-багато інших речей, непомітних у сірих людях чи поганих фільмах.
Фейєрична нова робота культового данського режисера Крістофера Бое підтверджує феномен незбагненної якості данського кіноматографу. Як така маленька країна може регулярно продукувати настільки якісні фільми: від Карла Теодора Дрейєра, який “взірвав” ще німе кіно до Ларса Трієра, який препарував сучасне. А ще ж є Ніколас Арсель з “Королівською справою” та Сюзанн Бір з “Помстою”? Що підтримує духовність та творчу думку на такому високому рівні? – питання, на які ще потрібно дати відповідь.
Для Данії цей фільм називався “Спіс і Гліструп” – зрозуміло для їхньої аудиторії та цілком загадково і туманно для іншої, в тому числі української. Альтернативна назва дещо прояснює, проте знову ж не все. Історію про двох видатних підприємців, які спричинились до революції в авіаперевезеннях (створили одну з перших в Європі low-cost авіакомпаній) та мало не розхитали податкову систему своєї країни – складно вигадати. Її легше прожити двом живим, відчайдушним, дуже різним, але тому таким ефективним у тандемі людям.
Біографічний за структурою та бездоганний за акторським втіленням фільм у доброго режисера Крістофера Бое перетворився на масштабне полотно про час, суспільство та людину. За привабливими і часто епатажними лаштунками їхнього життя прихована сила думки та відвага талановитих бізнесменів, здатність до витримки, вміння слухатись інтуїції, сміливість іти проти течії та бути справжніми лідерами, спроможність залишатися щедрими, берегти дружбу, гідно нести самотність, любити врешті-решт.
Парадоксально, але рідкісне досягнення фільму полягає у тому, що його, попри безумовну високу художню якість, можна сприймати також і як хороший навчальний інструмент для людей з бізнесу та політики і навіть громадського життя, адже один з героїв у прагненні досягнути нереально анархічної мрії навіть створив народну партію Данії.
“Спіс і Гліструп” – фільм із запахом дивовижно яскравої епохи кінця 60-х-початку 70-х років. Про покоління, яке легко звільнялося від моральних штампів та сексуальних забобон. Він знятий у атмосфері рок-н-ролу, розкутості та авантюрності про людей, які могли б стати ( а для Данії таки стали) символами своєї епохи.
У переддень українських виборів фільм Крістофера Бое набуде додаткової ваги, тому що препарує політичну систему як явище і спонукає добре думати перед тим як робити свій вибір.
При всій своїй неймовірності, ця дійсно правдива історія про людей, які зовсім недавно відійшли, зможе багато чому багато кого з нас навчити: мистецтву робити малий і великий бізнес, платити (чи не платити!) податки, створювати політичні проекти і здобувати популярність, боротися за власну гідність, думати про звичайних людей, по-справжньому любити та по-справжньому жити…
Christoffer Boe, Spies & Glistrup, 2013
Олег Яськів
Telegram