Нечасто можна зустріти фільми, які б органічно поєднувалися з культурно-історичним простором, на тлі якого вони створені. Власне, отаку єдність душі, емоцій, переживань, фізичного та історичного простору ми щоразу шукаємо у доброму кіно. Ми інтуїтивно віримо, що у такому гармонійному фільмі зможемо віднайти щось важливе для себе.

Фільм Майкла Вінтерботтома – внутрішньо стримане освічення в любові до старовинного міста, до Італії загалом. І водночас – це один з найлегших та найприємніших способів піддатися чарам цієї дивовижної країни.

Втім, у таких декораціях режисеру вдалося створити фільм не лише про Місто, але й про самотність і пошуки самості у світі. А саме місто відіграє свою магнетичну роль у становленні людини та пошуках свого місця.

Дорослий чоловік та його доньки дитячого та підліткового віку кожен по-своєму переживають сімейну трагедію. Зрештою, як і кожен з нас. А Генуя – старовинне, унікальне навіть для Італії місто – магічно відкриває не лише лабіринт вузьких вуличок, але лікує їхні душі.

У Вінтерботтома вийшов дивовижно чарівний фільм. Спокійний, лаконічний, наповнений внутрішнім світлом, тишею, біллю та радістю. Позбавлений зайвих сюжетних хитросплетінь та ефектів. Як досконала скульптура, що звільнилася від зайвої матерії, щоб відкрити очам глядача справжню красу. Красу людини, кохання, батьківської любові. Красу Міста та прекрасної Італії.

Вам залишається повірити режисеру чи навіть мені і насолоджуватись високою культурою та справжніми почуттями, споглядаючи цей витончений та інтелігентний фільм. Прислухатись до себе та відчувати власну розчиненість у європейській цивілізації…

Нагороди: головний приз у Сан-Себастьяні

Олег Яськів

2008, Вінтерботтом, кіно Великобританія, призери фестивалю у Сан-Себастьяні