In есеї

Справжня копія (режисер Аббас Кіаростамі, Франція-Італія-Бельгія, 2009)

Ризикну припустити, що чи не основним двигуном людської творчості був пошук справжності. Адже що таке мрії як не очікування на повернення чи набуття власної справжності – бути тим, ким хочеш; любити того, кого хочеш; відпочивати там де хочеш; мати те, що хочеш. Найважливіше з тих бажань, а відтак, основа наших мрій – це, на щастя, все ще любов. Але вона потроху розчиняється у круговерті технократичного та віртуалізованого світу. На її збереження спрямовані зусилля нечисленної когорти людей, які за допомогою релігійних чи мистецьких інструментаріїв намагаються повернути людину у призначені для неї (природою чи Богом) координати.

Класик сучасного кіно, іранський режисер Аббас Кіаростамі один з тих, хто серйозно ставиться не лише до кіно, але й до свого покликання. Відтак, усі його фільми – це духовні катарсиси або ж пошуки виходів. Прикметно, що свою творчість він приклав у координатах двох різних цивілізаційних культур – перської та європейської – чим засвідчив однакову актуальність боротьби за людину у двох нібито антагоністичних світоглядах.

Фільми цього режисера дуже особисті та камерні. Вони позбавлені пафосу, бо пафос відволікає від головного. Вони провокують роздумування, тим самим розворушують у людині приховані духовні начала.

У Європі режисер здивував своїм органічним входженням у наш цивілізаційний контекст. Ця дивовижна здатність свідчить про універсальність його мислення.

Фільм «Справжня копія» – яскравий зразок європейського кіно, яке найкращим чином поєднує глибину ідей та легкість сприйняття, витончену текстуальність та легку атмосферність. У фокусі даного фільму – звичайно, що Чоловік та Жінка. Вони ведуть захоплюючу гру за виграш у справжність. Вони шукають себе у собі та у ближньому, тому єдиному, якого так складно віднайти серед сотень і тисяч оточуючих. Вони роблять те, що хотілося б і нам, коли розуміємо, що щось пішло не так, не по-справжньому, не як мріялося. І, можливо, разом з ними ми зрозуміємо нарешті, хто ж для нас справжній…

Приз Канського кінофестивалю за кращу жіночу роль (Жюльєт Бінош).

Олег Яськів

Copie conforme, Abbas Kiarostami, 2009


,