In есеї

Об’явлення (режисер Ксав’є Джаннолі, Франція, 2018)

Як складно втримати рівновагу серед інформаційних вітрів нашого часу. Як складно зберегти віру на слизьких поверхнях моральних перверзій та руїнах старих ідеологічних систем. Колеса соціального та професійного життя крутяться настільки швидко, що майже не залишають шансу на творення особистої філософії… Людина знову беззахисна, як тисячоліття назад, перед страхом самотності та зневіри.

Новий французький фільм “Об’явлення”, у нечисленній когорті високохудожніх інтелектуальних відповідей на екзистенційні виклики, стоїть на фронтирі цієї невизначеності щоби захистити людину. Він розштовхує провокаціями і пробуджує з моральної сплячки людину двадцять першого сторіччя.

Ксав’є Джаннолі незважаючи на свій ще досить молодий, як для режисера вік вже давно “грає у вищій лізі” французького кінематографу. Майже всі його фільми або здобули або ж боролись за здобуття найвищих нагород провідних кінофестивалів (Канського, Венеційського, “Сезар”). Передостання його робота “Маргарита” навіть виглядала сильнішою, ніж також добрий фільм-одноліток на аналогічну тему відомого британця Стівена Фрірза “Флоренс Дженкінз”. А якщо згадати, що починав Джаннолі свою кінокар’єру із співпраці з одним з найбільш інтелектуальних режисерів Олів’є Асайясом, то стане зрозумілою його висхідна режисерська траєкторія і тематична палітра фільмів.

У своїх фільмах Джаннолі підіймає теми, які важливі для сучасної людини і знаходять відклик серед мислячої глядацької авдиторії. Яке місце у житті займає співпереживання, як зробити іншу людину щасливою, що може змусити людину кардинально змінити власне життя, де лежить правда поміж політичних та релігійних маніпуляцій? Такі питання лежать у фокусі уваги режисера.

У новому фільмі Ксав’є Джаннолі звертається до складної теми віри сучасної європейської людини і проектує її у досить ризикованому ракурсі. “Об’явлення” розповідає про історію процесу новочасного об’явлення Діви Марії, яке зійшло на молоду дівчину з французької провінції. Перевірку правдивості цієї справи на запрошення Ватиканської комісії розслідує військовий журналіст, який щойно повернувся з Близького Сходу, де втратив свого найближчого друга.

Звичайно, що з огляду на сценарій, фільм дуже актуальний для моніторингу духовності сучасної Європи і вкрай сміливий у відкритих питаннях як до церкви, так і до суспільства. “Об’явлення” провокує серйозну дискусію про роль церкви у сучасному європейському світі як соціальної та духовної інституції, яка як і ціла європейська цивілізація сьогодні також переживає кризу. Але не це є головною метою фільму. Важливішим є те, що він стимулює глибокі роздуми над проблемами персональної віри та морального портрету сучасної людини. Але найголовніше, що фільм вийшов глибокою емоційною драмою, в якій трансформовуються навіть не вчинки героїв, а їхні світогляди.

Стилістика фільмів Джаннолі лежить у тій же площині, що й іншого відомого сучасного французького режисера Жака Одіара – максимальне наближення до людини, зображення особистого життя у майже документальній манері і на цьому фундаменті вибудовування людяної морально-соціальної філософії фільму.

Безумовно, що такий фільм ставить до глядача певні вимоги: слід прийняти повільний темпоритм та неспішну манеру розповіді цього хронометражно довгого фільму, приділити увагу до дрібних поведінкових деталей, з яких виплітаються психологічні портрети героїв, зануритися у медитативну музичну атмосферу, яку створюють прекрасні мелодії Клаудіо Монтеверді та великих сучасних композиторів Арво П’ярта, Йогана Йогансена та Жоржа Делеруе. Тобто, слід в унісон з фільмом прожити дві години у духовному та інтелектуальному діалозі як зі собою, так і зі світом.

Якщо вам це вдасться, якщо на цей фільм відберете свій час у суєтності, тоді він звільнить вас від оков марновірства чи скептицизму і бодай на один атомний рівень піднесе над землею на крилах доброти щоб зробити вільними…

Олег Яськів

Xavier Giannoli, L’apparition, 2018

, , , ,