On 12 березня In есеї Like

Глибоке синє море (режисер Теренс Девіс, Великобританія-США, 2011)

Напевно, найдивовижніша справа для мужчини – це дослідження жінки. Безліч комбінацій форм її тіла і душі нагадують складну і майже незбагненну структуру матеріального світу. Проте у кожному випадку стосунків з жінкою мужчина власним тілом і серцем відчуває дію сил незбагненної природи. Мені навіть здається, що кожне почуття – це додатковий крок у відкриття віри у надматеріального Творця, яку непізнавано носимо у собі від народження.

“Глибоке синє море” – поетична алегорія жіночої природи. Занурення у почуття, коли ризикуєш майже всім, і справді нагадує безмежну глибину незвіданого океану. А пошуки нового щастя перетворюються у небезпечну подорож майже без вороття.

Фільм британського режисера Теренса Девіса на надтонкому рівні, немов електронни kinopoisk.ru м скальпелем акуратно виймає жіноче серце і показує нам всі рубці, які відкладає на ньому сила та відчай кохання. Це не лише метафора, але й історія жінки, котра у прагненні справжньої любові наважилась змінити все надійне у своєму житті – матеріальне благополуччя, уважного чоловіка, високий соціальний статус. Здавалось би, таких історій безліч у літературі, кіно, довкола нас. Може й так, напевно що так, але більшість з них приховані від нас або бездарністю авторів, або ж несходимістю життєвих траєкторій або ж відчаєм, який затуляє уста тим, хто пережив схожі історії. Зрештою, і поезія говорить, як може здатися, про одне й теж вже тисячоліття, але скільки відтінків, скільки глибини відкривається з кожною вдалою формою, думкою чи метафорою…

Так і цей фільм. У ньому все зроблено талановито. З перших акордів скрипкового концерту Семуеля Барбера, з глибокої повоєнної атмосфери середини минулого сторіччя, загорнутої в блюзовий сигаретний дим, з перших рухів Рейчел Вайс, на прекрасному обличчі якої ніби написані історії пристрастей та переживань від міфічної Єви і до кожної з наших сучасниць – ви занурюєтеся у глибоке море пристрасті, складної, немелодраматичної, не спрощено щасливої, а такої, що народжує надію і заохочує. Проникнення у психологію жінки і її чоловіків по-справжньому делікатне і елегантне. Нічого не переграно, нічого не здешевлено, нічого не забалакано. Фільм зрежисований насичено і стисло – як досконала музична форма чи картина. У ньому багато тиші і через це багато простору для власних роздумів.