Людина здатна на більше, ніж може собі уявити. Коли усвідомлює власне покликання, то навіть незбагненний світ розкриває перед нею свої таємниці. Тоді вона зливається зі світом, стає його невід’ємною, незамінною складовою і вже своєю творчістю – як рукою Бога – пробує відобразити та змінити світ.
Такі особливі люди власним життям проектують світ як творіння для інших, тих, хто ще не зміг відчути всю його велич. Не завжди вони викликають захоплення, але часто – нерозуміння. Їх як правило стороняться, можливо, усвідомлюючи особливу місію у житті. Вони потребують духовного товариства, але, як правило, майже завжди страждають від самотності та обов’язку бути оком, рукою, вухом чи тілом Творця.
Історія не знає більш драматичних стосунків, ніж коротка дружба Вінсента Ван Гога і Поля Гогена. Обидва відзначені особливим доторком Творця, проте різні за творчими манерами та філософією життя. Обидва стали символами самовідданого служіння мистецтву та людям. Обидва прожили короткі життя, проте надзвичайно насичені внутрішніми пошуками та стражданнями. Про них цей фільм.
У фільмі “Жовтий будинок” британський режисер Кріс Дурлахер здійснює відчайдушну спробу зрозуміти природу творчості та проаналізувати причини дружби двох великих художників та їхнього розриву, які опосередковано призвели врешті решт до смерті Ван Гога та духовної заокеанської еміграції Гогена. Вийшов дуже глибокий камерний шедевр, глибинне занурення у природу геніальності, базований на шанобливому ставленні до історичних фактів, хоча й не позбавлений авторської суб’єктивності.
Фільм допомагає краще зрозуміти геніальну творчість обох художників. І тоді з пилу та пам’яті, фарб та алкоголю, відчаю та самотості проростають портрети митців, жорсткі, без прикрас, але такі, що уже понад століття магнетять увагу мільйонів.
Тобто, маємо справу з достовірною реконструкцією душі та характеру людини. Можемо майже у реальності короткочасно прожити їхній біль, радощі та заздрість, творчі злети і падіння, які були скомпресовані у декілька найбільш плідних місяців в історії мистецтва.
Зрештою, для неофітів цей фільм – шанс відкрити Ван Гога та Гогена як художників, а для когось, заштовханого життєвими турботами, – полюбити знову.
Приходьте. Вечір буде наповнений фарбами, драмою, глибокими думками та дискусією.
Олег Яськів
The Yellow House, Chris Durlacher, 2007
Like
Telegram