In есеї

Коханці кафе де Флор (режисер Ілан Дюран Коен, Франція, 2006)

Стосунки між чоловіком і жінкою можуть бути різними: мелодраматичними та меркантильними, мученицькими та фатальними, сліпими та порожніми. Їхні еталони мистецтво зображує останні кілька тисяч років.  Обговорюючи різні види стосунків, ми часто сміємось, інколи плачемо, але для себе шукаємо приклади найбільш зворушливі та непересічні.

Фільм “Коханці кафе де Флор” – історія про життя двох видатних людей, які стали інтелектуальними та естетичними голосами кількох поколінь європейців. Без Сімони де Бовуар та Жан-Поля Сартра сьогодні складно уявити не лише гуманітарні програми університетів чи розмови молодіжних компаній у вечірніх кафе, але й запеклі дискусії між феміністками і традиціоналістами. Унікальний за формою союз цих двох видатних філософів та письменників став відображенням духовних поривань післявоєнної Європи та підгрунтям до студенської революції у 1968 році.

У цьому прекрасному біографічному фільмі акцент уваги дещо зміщений у бік Сімони де Бовуар. Тому маємо насамперед фільм про непересічну Жінку, про справжнє життя, яке наповнене нестримними мріями, безкомпромісним нонконформізмом, боротьбою за свободу особистості та статі.

Якщо Сартр – один з батьків та ідеологів екзистенціоналізму, то Сімона де Бовуар створила сучасну жінку. Якщо Коко Шанель одягла цю жінку, Бріджіт Бардо зіграла на екрані, то саме Сімона де Бовуар дала їй крила незалежності – від соціальних стереотипів, статевих забобон, чоловічого насильства, соціальної дискримінації. Книги Сімони де Бовуар, особливо “Друга стать”, видавались мільйонними тиражами і перевищували наклади її друга та чоловіка Сартра, вже не кажучи про інших відомих філософів того часу.

Ще цікавішим від книг цієї унікальної жінки є її життя, в якому вона довела правдивість своєї філософії. Непростий шлях, помережаний болями, боротьбою за особисту свободу та вільну любов, скандалами, епатажем, сльозами та втратами, надав її філософській та письменницькій творчості переконливості, а сотням тисяч жінок – додав сили для звільненого життя у новій якості.

Жан-Поль Сартр постає у фільмі ще більш багатогранною особистістю, ніж може скластися враження з його філософії. Складні та захопливі стосунки між ним та Бовуар – справжній кінематографічний екшн, з яким автори фільму успішно дали раду. Впевнений, що багато жінок впізнають себе у деяких лініях цих історичних та знакових для нашої епохи стосунків між чоловіком та жінкою!

Навіть більше – фільм вийшов глибоким та атмосферним, як гарна і розумна жінка, про яку мрієш. А Париж 30-60 років минулого сторіччя – саме таким, яким його любимо у мріях та снах – затишним і бурхливим, прогресивним і відкритим ддя талантів. В орбіті головних героїв точними мазками зображені і Альбер Камю, і Франсуа Моріак, і Андре Мальро, і Нельсон Олгрен та багато інших інтелектуалів і просто цікавих людей.

Словом, “Коханці кафе де Флор” – справжній, розкішний подарунок гурманам літератури, філософії, соціології, кіно та гарних і розумних жінок. Але найголовніше, він для тих, хто не перестає дивуватися невичерпній глибині стосунків між Чоловіком та Жінкою…

Дивіться, захоплюйтеся, живіть вільно і на повні груди…

Олег Яськів

Ilan Duran Cohen, Les amants du Flore, 2006

Зберегти

Зберегти

Зберегти

, , ,