On 10 вересня In есеї Like

Полювання (режисер Томас Вінтерберг, Данія, 2012)

Напевно, ви також зауважили, що нас оточує щораз більше людей. Напевно, відчули, що нас зв’язує щораз більше обов’язків. Що простору свободи через це стає все менше. Що за тобою спостерігають не лише камери відео нагляду, але й незримі цербери моральності та коректності. Довкола ліс людей, але мало до кого можна притулитися. Довкола безліч можливостей, але вони безнадійно переплутані стереотипами, забобонами та пересудами. Твоя природність послідовно руйнується штучністю моралі та байдужістю близьких.

Пронизливо-проникливо співає український рапсод: «Хіба хтось казав, що буде легко?». Так, українцям зараз нелегко. Але і європейцям, на яких рівняємося, також. Труднощі ці не матеріальні. Все значно складніше. Адже хоча світ модернізується і глобалізується, головне – залишитись собою. З повним серцем любові, з цілими пригорщами довіри.

Фільм одного з найбільших подразників сучасного суспільства Томаса Вінтерберга чесно і безкомпромісно розповідає про полювання на людину. Звичайно, він не про супермена, який перемагає світ, і не про чергового маніяка-інтелектуала, якими розважають ситу і від того трохи отупілу публіку непорядні кіно продюсери. Це фільм про звичайних людей, звичайне місто, звичайне повсякденне життя. Про те що близьке і зрозуміле нам. І водночас це відвертий урок психологізму та міжособистісних стосунків.

Вінтерберг разом з Ларсом фон Трієром та Лукасом Мудіссоном починали колись Догму-95, яка стала антитезою всьому нещирому у кіно. З того часу багато змінилось, Догма залишилась в історії кіно як приклад абсолютного, «чистого» бунту проти лжеморалі та лицемірства. Але чесність і талант режисерів, на щастя, залишились.

Тому їхні нові фільми продовжують боротьбу за Людину. І Трієр з «Меланхолією», і Вінтерберг з «Полюванням» знову на стежці війни з людською байдужістю, жорстокістю, безсердечністю. Як справжні вікінги – вони одні проти всіх – суворі та немилосердні. Як справжні кіногенії – вони чесні та переконливі. З ними легше в пітьмі нерозуміння, з ними надійніше у болоті толерантності, з ними безпечніше у лісі сірих людей…