In есеї

Суперкласико (режисер Оле Крістіан Мадсен, Данія, 2011)

Легке, немов сухе вино, цей фільм витриманий на особливому скандинавському гуморі та притаманній данській кіношколі чесності.

“Суперкласико” тонким грифелем описує карту доріг подружнього життя і проблем сучасної людини. Сценарій розповідає про пригоди данського виноторговця, від якого після сімнадцяти років подружнього життя пішла дружина і який щоби повернути своє життя в стабільну колію та врятувати шлюб вирушає разом зі своїм шістнадцятирічним сином до Аргентини, де в той час відбувається суперклассіко – матч між головними футбольними командами Бока Хуніорс та Рівер Плейт, а його дружина якраз вимагає завершити процес розлучення.

У фільмі, окрім сердечних пристрастей дорослих та молодих, ви знайдете багато розмов про вино і про футбол, багато танго та глибоких розмов “про життя” з випадковими людьми. І звичайно, у ньому багато прекрасного Буенос-Айреса, який є чи не головним персонажем фільму.

Прекрасні діалоги, легка музика, яскраві персонажі, динамічна камера створюють особливий емоційний настрій фільму, який так пасує до літа.

Тому кожен хто любить вино, футбол, танго, кохання – знайде свою радість. Адже Аргентина – країна, де люблять футбол, роблять хороше вино і танцюють танго. Цього всього, окрім данської екзистенційності і хорошого гумору, у фільмі більш, ніж достатньо.

Отака жанрова легкість дозволяє, не провалюючись у моралізаторство та стереотипи, підіймати серйозні філософські теми, запрошувати глядача до спільних роздумів про смисл життя, призначення сім’ї, перше кохання, чари мегаполісів, любов до виноробства і шаленство від футболу.

Тому щасливий фінал цієї історії – найбільш справедливий, тому він намагається поцілити у саме серце сучасної людини.”Суперкласико” – якраз те, що потрібно кіноману, винолюбу, вболівальнику або любителю танго (опція на вибір) під час літньої спеки та чемпіонату з футболу.

Олег Яськів

, , , , , ,