У неохопному океані кіно – чи то сучасного, чи вже класичного – існують поодинокі острови, на яких ще можна відшукати сліди Бога.

Брати Дарденн – одні з небагатьох, хто послідовно, від фільму до фільму, відшуковує в людині тіні вищого світу.

Хоча на перший погляд фільми бельгійських режисерів – це біографія повсякденності, бестіарій людських низів та рентгенівські відбитки цивілізаційних нутрощів. Але майже нікому не вдається досягнути такого духовного просвітлення, незважаючи на фінансові і технічні можливості чи зіркові акторські склади.

У Дарденн просто інше кіно. Не краще чи гірше, а правдивіше, глибше і від цього цікавіше. Воно феноменально близьке людині мислячій. Ніби зроблене для нас. У їхній естетиці справді немає жодних кордонів, а персонажі однаково можуть жити як в Оклахомі, так і в Хмельницькому, не виходячи за межі маленької Бельгії.

Фільми братів Дарденн цікаві не лише оригінальними сюжетами чи несподіваними розв’язками. Вони – справжні кардіостимулятори для серця, де ще може міститися душа. Відчути її за півтори години екранного часу у собі і побачити у ближньому – справжній результат спільної праці режисера і глядача.

Фільм «Син» підіймає надважливу проблему прощення і терпіння. А разом і любові. У його системі координат немає можливостей бути ворогом чи недругом. Перебування у такому просторі – це не лише період тривалості фільму, а виклик і ціль, можливо, для цілого життя.

А людина слабка і залишається такою. Якими б планшетами чи автівками не володіла. Тому для неї, загнаної шаленим ритмом життя, такі фільми як острови в океані, які дають надію на відпочинок і порятунок…

Приходьте, чекаємо…

Дві нагороди Канського кінофестивалю. Брати Дарденн – єдині режисери, які є володарями двох Золотих Пальмових гілок та головного Призу Жюрі на Канському кінофестивалі!

Le fils, Jean-Pierre Dardenne, Luc Dardenne, 2002

Олег Яськів

брати Дарденн, кіно Бельгії, переможці Канн