Творчість Кшиштофа Кісльовського – найпереконливіший зразок мистецтва кіно. Його кінематографічні реальності цікавіші, ніж життєві обставини, від яких відштовхуються. Його персонажі переконливіші, ніж ті, кого зустрічаємо повсякденно.
Кісльовский – виключно духовний режисер. Недаремно лише він наважився на грандіозну інтерпретацію Декалогу і в умовах авторитарного суспільства накреслив моральні орієнтири для розгубленої людини. Усі сторони людського буття, яких він торкається, освітлюються внутрішньою напругою та довершеністю. Його фільми настільки органічно поєднані з музикою Збігнева Прейснера, що разом складають особливий герметичний світ, у якому музика – рівноцінний партнер камери. А головною у цьому світі залишається жінка, тоді як чоловік – Одіссей, що блукає у пошуках пригод.
Жінки у Кісльовського незбагненні, схожі і водночас відмінні від реальних. Таких, якщо доростаєш до усвідомлення, шукаєш ціле життя. Жінка в інтерпретації Кісльовського відрізняється не лише від комерційного, стереотипного, анекдотичного чи буденного образу, але й від кращих зразків інших кінематографічних втілень. Вона – не стільки загадка, яку годі пізнати, не так слабо контрольована чуттєва стихія, скільки емоційне і драматичне відображення світу, в якому живуть чоловіки. Такі найцікавіші чоловікам. Через це жоден з фільмів Кісльовського не є мелодрамою.
«Подвійне життя Вероніки» – один з перших і кращих фільмів, який так широко розкрив двері у світ жінки. Завдяки цьому він став одним з ключових символів Великого Кіно, еталоном авторського, а фактично і нашого особистісного роздуму над духовною природою жінки.
Цей фільм потрібно не лише переглядати, але й носити у собі. Хоча б для того, щоб відчути той момент, коли поруч проходитиме твоя жінка…
Знаю, що такі ходять до нашого Кіноклубу. Тому приходьте…
3 нагороди Канського кінофестивалю, призи американських і французьких кінокритиків за кращий фільм.
La double vie de Véronique, Krzysztof Kieslowski, 1991
Олег Яськів
Like
Telegram