Поступово, зі святом Воскресіння, ми входимо у весну. Такі дні пронизані передчуттями переродження, які здатні подарувати невимовну радість. Ті передчуття навіть не в усмішках, а в очах. Щоб їх прочитати потрібно дивитися в очі. А чого кращого можна бажати, ніж щоб близькі люди дивилися тобі в очі і не ховали власних…

Творчість французького режисера Еріка Ромера – особливе явище у світовому кіно. Його мистецтво – дивовижно невидиме. Уся сутність кінорежисури ніби відходить убік, залишаючи людину перед людиною по обидва боки прозорого екрану. Оця здатність зробити невидимою межу між людьми, притаманна фільмам Ромера, і є справжнім кіном.

Точність відтворення рухів у такому кінематографічному дзеркалі бездоганна, правдивість почуттів – довершена. Усі інші засоби та фокуси – як от монтаж, спецефекти, музика, костюми – стають необов’язковими приправами до основної страви – історії людини.

Ті історії можуть бути різними, але всі – близькі та зрозумілі. Їх навіть можна переплести у гарний фоліант і підписати власним іменем. Така магічна книга буде зрозумілою та близькою не лише вам, але й тим, хто став її головними персонажами.

Магія фільмів Ромера полягає у руйнуванні кінематографічних умовностей. Здатність знімати близьке, ”без розмежувань” кіно і переповідати правдиві людські історії зробила Еріка Ромера справжнім моральним авторитетом не лише у французькому, але й у світовому кіно.

Драматургія фільмів Ромера постає з невпинного бажання людини віднайти своє щастя. І саме у цьому розкривається багатогранний світ фільмів Ромера. Адже у них розповідається про найважливіші для людини почуття, цінності, моральні основи. Недаремно свої фільми режисер об’єднував у цикли («Казки пір року», «Комедії та звичаї», «Моральні історії»), фактично історії, які розкривали природу людської душі, внутрішньої свободи або ж допомагали людині у визначенні орієнтирів життя.

Тому його фільми сприймаються чи не найкращою терапією людських душ. Кращі з них здатні увійти у серце і залишитись у пам’яті дуже органічно, так ніби і були частиною нас самих. Так ніби це ми самі знімаємо кіно, так ніби це кіно саме про нас або ж ми знаємо про кого. Це дуже і дуже рідкісна ознака для кінорежисера і Ерік Ромер тут неперевершений.

Кінематографічний ритм нашого Кіноклубу маркується фільмами з найкращого циклу Еріка Ромера “Казки пір року”. “Весняна казка” – перший фільм з цього чудового циклу. Співпадіння з Великодніми святами нехай не буде випадковим, адже ми, українці, стоїмо перед новими сподіваннями, перед новими перемогами. Головна перемога повинна відбутися всередині кожного.

Напевно, ця прихована в очах надія на радість і є ознакою початку весни. Ерік Ромер своїм фільмом дає людині надію. Персональну і водночас всезагальну. Надію на те, що ще можна полюбити, що ще можна все повернути, що слова мають вагу, а жести – значення. Що життя – це не пафос подій, а правда повсякденності. Що любов – це коли людина стає перед людиною без жодного дзеркала. Навіть кінематографічного…

Conte de printemps, Eric Rohmer, 1990

Олег Яськів

"Весняна казка", Ерік Ромер, кіно Франції