Холодні осінні вечори знебарвлюють ілюзорну легкість життя, збільшують паузи тиші у шумній симфонії вражень. Але несподівано виявляється, що це насправді ми втомились від удаваних радостей, неважливих досягнень, необхідності “створювати образ”. Втомились не тому, що це все не надто важливе, а, швидше, через те, що не залишається часу щоб бути справжнім – для себе, для ближніх, для оточення. І годі очікувати, що станемо кращими, ближчими до досконалості без правдивої розмови. Осінь лише привідкриває для нас можливості для відвертості. А полегшує сказати перше слово мистецтво. Митці, тонко відчуваючи людину і життя, часто ніби за нас промовляють те, що самі не наважуємось або не вміємо виразити.
Інгмар Бергман – один з таких геніїв, які вміли говорити за інших. Мало не кожен його фільм, сценарій чи п’єса – це акт сповіді і експеримент з нашою підсвідомістю. Найкращі з них стають фундаментальними філософсько-психологічними творами про людину.
Але не лякайтеся “труднощів перекладу” його мови на доступну – він володіє талантом говорити коротко і зрозуміло, відсікаючи все зайве. Тому більшість його фільмів – короткі і насичені.
“Осіння соната” – вповні відповідає саме цьому стандарту. Прекрасний лаконічний шедевр про стосунки доньки та матері, дружини і чоловіка, сильного і слабкого. А на цьому тлі роздумування про добро і зло, милосердя і віру, материнство і обов’язок, мистецтво і автора.
Цей глибокий фільм викликає слабозатухаючі коливання струн душі і ви ніби слухаєте себе, повертаєтеся до себе, повертаєте себе можливо-колись-втраченого.
Бергман дуже командний режисер. Значна частина успіху його фільмів – це акторська та операторська робота. У цьому фільмі неймовірно глибоко зіграли свої ролі Лів Ульман та Інгрід Бергман, а оператор Свен Ньюквіст створив свій черговий образний шедевр.
Інгмар Бергман – один з небагатьох режисерів, які увійшли в людську пам’ять як насамперед мислителі. Матеріальним відображенням його розуму стало у першу чергу кіно, хоча у його величезному творчому спадку окрім фільмів, є і театральні постановки, і оперні вистави, і літературні праці, і навіть живопис. У всьому він залишив значний слід, що вже само по собі є унікальним явищем в історії двадцятого сторіччя.
Тому приходьте, друзі! Зустріч з Бергманом – це завжди велика духовна пригода. А у колі розумних та близьких людей ця пригода стане точно незабутньою…
Олег Яськів
Höstsonaten, Ingmar Bergmsn, 1978
Like
Telegram