Ми добре знаємо, що за стіною ситості та задоволення ховається байдужість. Що за завісами історичної пам’яті губляться численні акти особистої людської черствості. Що біль, причинена іншому, швидко забувається, а пошуки справедливості – марудні та неперспективні.

І в той же час, поряд з очевидними проявами людської ницості та слабкості, живе і регенерується любов та прощення, повага та мужність. І одна, і друга сторона людського буття – в одній системі кривих дзеркал – і тільки від тебе залежить яким буде твоє власне  відображення.

Фрідріх Дюрренмат – один з ключових письменників другої половини двадцятого сторіччя, який розглядає людину під мікроскопом, шар за шаром знімаючи з неї нещирі нашарування та розвінчуючи прославлену гармонію європейського життя.  Центр ваги його творів – завжди глибше, ніж те, що можна побачити з вікна туристичного автобуса або почути з промов єврокомісарів. З них проглядає  невпевнена у собі людина, сконцентрована на сценарії особистого добробуту та зручної конформістської моралі. Для письменника у цьому – загроза культурі та моралі, тому що з контексту зникає людина як образ Божий і залишається лише неперебірливий споживач матеріальних та духовних благ.

П’єса письменника  “Візит старої пані” – одна з найвідоміших у його творчості і можна навіть сказати, що культова для європейського культурного контексту. Вона багато разів ставилася на сценах світу і щонайменше п’ять разів екранізовувалась. Причому майже усі екранізації – достойні інтерпретації першооснови. Проте найцікавішою, на мою думку, і найактуальнішою для українців є остання робота – фільм німецького режисера Ніколауса Лейтнера “Візит пані”.

Стильна, синенергетична робота режисера, оператора, художника та акторів перетворила п’єсу на  сучасну притчу про людську природу, про тонкий і ламкий шар європейського гуманізму та альтруїзму, який насправді не витримує звичайного людського егоїзму та страху за власне життя.

Фільм, драматичний за суттю, водночас майстерно балансує на межі трилеру та детективу. Темпоритм фільму підтягнутий, позбавлений зайвого, немов тіло тренованого спортсмена. Актори підібрані і грають дуже вдало. Музики – рівно стільки, щоб передати атмосферу маленького містечка, страх та шурхіт міщанських думок його мешканців.

У результаті глядач залишається в напрузі до кінця, а по завершенні – ще довго буде розбиратися у власних почуттях та вчинках. Щоб зрозуміти де межа, за якою вже неможливо буде зберегти образ Бога у собі. Адже що б ти не робив і не думав, колись за кожним з нас прийде така або інша пані і строго подивиться тобі просто в серце.

Мені давно хотілося подивитися цей чудовий і сильний фільм разом з вами, в атмосфері, де завдяки вам думається і відпочивається краще!

Олег Яськів

Der Besuch der alten Dame,  Nikolaus Leytner, 2008