Життя – немов круїзний лайнер, що пливе просторами океану. Великий, надійний, з безліччю розваг та можливостей. Здається, що воно безтурботне, але ніщо не рятує від шторму. Здається, що океану немає краю і подорож буде нескінченною, але рано чи пізно ти побачиш горизонт і зрозумієш, що подорож закінчується. І коли оглянешся, то позаду може залишитись океанська пустка, що поховає у глибинах забуття всі найкращі моменти життя, всі найглибші емоції та переживання.

Фільм “Мандрівник”, поставлений видатним німецьким режисером Фолькером Шльондорфом за романом одного з найцікавіших і найглибших письменників другої половини минулого сторіччя швейцарця Макса Фріша “Homo Faber”, намагається відобразити складний філософський зміст книги і розбудити глядача з летаргійної сплячки, в яку так комфортно заколисує обивательське існування та ринкова культура.

Перед нами історія життя героя, який самотність тамує подорожами світом, змінює географічні декорації, звуки мови та смак кухні, утікаючи від власного минулого. Йому щастить знайти нарешті сильне кохання, майже таке ж, яке втратив у молодості. Його подорож набуває справжнього змісту, наповнюється радістю від життя. Оцей тонкий, прозорий для неуважного глядача момент, – коли з пустки народжується кохання – найкраща грань цього прекрасного фільму. Вона обрамлена чудовими пейзажами, пригодами, подорожами континентами та культурами. Однак справжня подорож – усередину, в своє серце, до межі його можливостей. Там щастя, там біль, там самотність…

Красиві обличчя акторів, класичні картини, античні скульптури складають органічне тло для справжньої драми героя, початок якої залишився у молодості, коли помилки здаються несуттєвими, а легковажність до ближнього – легко минущою. А насправді доля все пам’ятає…

Прекрасний фільм, який надовго поранить вас. Літня кінематографічна подорож старою Європою, що і вас покличе в дорогу.

Приходьте.Теплий літній вечір – добрий час дивитись таке кіно. У колі однодумців та хороших людей…

Олег Яськів

Homo Faber,  Volker Schlöndorff , 1991

Барбара Сукова, Жюлі Дельпі, кіно Німеччини, Макс Фріш, Сем Шепард, Фолькер Шльондорф