Інколи можна поспівчувати авторам у їх муках щодо вибору назви фільму. Як зробити кіно про геніальних митців, які давно уже стали символами епохи, смаку та стилю, щоб не впасти у гламур та схематизм. Як привабити широкого глядача, екранізуючи сторінки життя найбільш відомої жінки сторіччя, без втрати у глибині розкриття її суперечливого характеру. Якщо подумати, не таке й легке завдання. Тому не надто вдала назва – можливо, єдиний компроміс із маскультом – є не найбільшою втратою, коли йдеться про загальний мистецький успіх.

У випадку з фільмом одного з кращих сучасних французьких режисерів Яна Кунена маємо саме вкрай рідкісний, і тому класичний приклад чудового перекладу сторінок життя геніїв на кінематографічну мову. І дрібні вади, як от надто промовиста та схематична назва, не здатні знизити високу вартість фільму.

Адже у цього фільму все решта вдалося! Без перебільшення. Це і чудова гра акторів, і органічна та оригінальна музика Габріеля Яреда (і, звичайно, Стравінського), і вишукані костюми Карла Лагерфельда, і захоплюючий сценарій та пронизлива за драматизмом історія з життя двох видатних митців минулого сторіччя, яка завершилася створенням неперевершеного до сьогодні жіночого запаху.

Недаремно фільм був обраний для церемонії офіційного закриття Каннського кінофестивалю. Адже розкіш почуттів, манер, костюмів, музики та й, загалом, моральної та естетичної гармонії – це ті чесноти, якими повинен володіти фільм, достойний завершення найважливішого кінофоруму року.

Маєте нагоду відчути шляхетний запах минулого в атмосфері доброго кіно.

Олег Яськів

Coco Chanel & Igor Stravinsky, Jan Kounen, 2009

"Коко Шанель та Ігор Стравінський", кіно Франції