Літо, немов маркер вічності, розриває рутину повсякденності, проростає всупереч злу, що оточує нас. Можливо, саме зараз ми як ніколи хочемо бачити більше фарб у снах, чути більше гарних мелодій в думках. Любити врешті-решт. Якщо цього буде більше у житті кожного, ми станемо гарніші тілесно та досконаліші духовно, міцніші духом та сильніші фізично. Адже ми знаємо, що остаточна перемога завжди за добром та світлом.
Світло – ця візуальна ознака енергії – проникає крізь неуявні відстані до кожної людини, яка у цьому незбагненному світі навіть не піщинка, а лише елементарна частинка. Однак кожна така
частинка – складова світу, який створений нашим розумом та вірою. Вона, людина – головне. Увага до неї, до людини – найцікавіше, що може бути у житті кожного. Адже матерія тлінна і тому майже все – це марнота. Майже, але не все…
Цей світлий, сонячний як літній ранок фільм саме про це. Про красу мистецтва і людини, про діалектику духовного і тілесного. Про мужні вчинки та душевні муки.
Видатний художник не в центрі оповіді, а лиш головний мотив художнього твору, в якому оспівується краса. Але він також і магніт, який притягує глядацьку увагу, тому що для багатьох уособлює живопис, імпресіонізм, нове світосприйняття. Моцарт живопису, якщо можна навести таку паралель. Світлий і трагічний водночас.
Тому такі фільми – аж ніяк не втеча від реальності, а навпаки, творення дійсності. Він принесе задоволення не лише шанувальникам імпресіонізму, старої Франції, любовних історій чи просто доброго європейського кіно.
Хочеться вірити, що цей фільм принесе вам справжню радість від доторку до мистецтва. Але я вірю навіть у більше – що такий фільм поверне світло у вашу душу. Нагадає, що «біль минає, а краса залишається…».
Це не мої слова, а Огюста Ренуара. Видатного художника-імпресіоніста. Батька видатного кінорежисера Жана Ренуара. Патріота і гуманіста. Людини з непростою, але чесною біографією. Цей фільм про них. Цей фільм для вас.
Олег Яськів
Gilles Bourdos, Renoir, 2012
1
Telegram