Дивлячись фільм «Аромат зеленої папайї» маємо добру нагоду підгледіти як з’являються генії кіно там, де їх, згідно наших стереотипних уявлень, бути не повинно. Адже В’єтнам – навіть не кінематографічна окраїна, а територія поза кінокультурою. Однак, слід враховувати, що В’єтнам був колись колонією Франції, а також те, що українська точка зору на кіно страшенно викривлена комплексом власної національної нереалізованості. Тож французи пішли, але зберегли культурну присутність та демонстрували гідну цивілізаційну відповідальність, адже продовжують підтримувати та будувати нове в’єтнамське кіно. “Наші” ж колонізатори пішли, залишивши по собі в царині культури мало не спалену землю.

Як би там не було, фільм Тран Ан Хунга став не лише успішною дебютною роботою, яка одразу отримала «Золоту камеру» на Каннах, але й культурним явищем у світі, який дізнався, що, виявляється, у В’єтнамі є кіно. І яке кіно!

Режисеру (а також безумовному співавтору успіху – оператору французу Бенуа Делому) вдалося досягнути дивовижного ефекту справжності та природності. На короткий час глядач опиняється в задзеркаллі, де химерно перемішались живопис, театр, пейзаж, література. Так, що годі оговтатись і ідентифікувати себе. Такі речі до снаги лише справжнім талантам.

І наступні фільми режисера («Рікша, «По вертикалі літа») переконливо засвідчили про це, здобувши гран-прі у Венеції, овації у Каннах.

Тому якщо вдалося вас переконати, то на вас чекатиме не так типове азійське кіно, приправлене присмаком екзотики, скільки кінематографічний шедевр, який дивовижним (а, можливо, й закономірним чином) з’явився серед неймовірної розкоші тропічної зелені.

Мені навіть здається, що проникливий перегляд цього фільму може стати важливішим, ніж, наприклад, дорога туристична путівка у сусідній Таїланд.

А ще, цей фільм – добра терапія від осінньо-зимової ностальгії за весною…

Нагороди: «Золота камера» за кращий дебют та приз молодого журі у Каннах; Приз «Сезар» за кращий дебют.

Олег Яськів

Mùi du du xanh, Anh Hung Tran, 1993

"Аромат зеленої папайї", кіно В'єтнаму, переможці Канн, Тран Ан Хунг