Щось дивовижне відбувається з кіно на Балканах. Якась особлива магія впливу.

Звісно, схожий ефект відчувається і в музиці чи навіть літературі, але саме у кіно феномен балканського стилю виокремився настільки виразно, як, наприклад, магічний реалізм латиноамериканської літератури.

Цим ми завдячуємо, у першу чергу, Еміру Кустуріці. Але це лиш на перший, дещо поверховий погляд. Більш детальніше заглиблення виявить, що блискучі і досконалі грані балканського феномену обробляли й інші режисери і не лише сучасники майстра карнавальної свідомості.

Серед найбільш значних режисерів іншої сторони балканського кіно є македонець Мілчо Манчевскі. Своїм несподівано сильним фільмом «Перед дощем» він чи не перший підкорив Європу, а згодом світ, адже завершив його за рік перед незрівнянним «Підпіллям».

Цілковитий тріумф на Венеціанському кінофестивалі не передає всього враження від цього свіжого, глибокого, поетичного, драматичного і ще багато якого фільму. Навіть загальна колекція у 20 нагород не допомагає.

У випадку з Манчевскі маємо рідкісний приклад, коли режисерові вдається геніальний дебют, але наступні фільми не можуть підтягнутися до вершини. З одного боку прикро, з іншого – у такому баченні залишається неперевершеність фільму та його гарантований слід в історії кіно.

Таке кіно потрібно просто дивитись. Бо якщо кіно – магія, а ми – її співучасники, то до нього потрібно приступати майже як до храму – дійти і подивитись…

Олег Яськів

Before the Rain, Milcho Manchevski, 1994

"Перед дощем", балканське кіно, Мілчо Манчевскі