Найкраще у кожному справді важливому святі – це очікування на нього та приготування себе до нього. До Різдва ми готуємося двояко: і фізично, переймаючись їжею, одягом та іншими інструментами прояву зовнішнього, і метафізично, здійснюючи аудит почуттів та вчинків. Оце останнє не завжди хочеться і не завжди вдається. Хоча саме воно і є найважливішим.

Новий кінематографічний рік у Кіноклубі розпочинаємо з фільму, який допоможе краще налаштувати свій внутрішній стан на резонанс з Різдвом Христовим. Втім, цього разу матимемо на увазі не світську радість, яку розділимо у сімейному колі та разом з друзями, а приготування сумління до зустрічі один на один з Богом.

“Тіло Христове” – один з найсміливіших фільмів не лише польського, а й світового  кінематографу останніх років. Це історія молодого хлопця з кримінальним минулим, який волею обставин грає роль священника у віддаленому гірському містечку і тим спричинює глибинні зміни не лише у трибі життя громади, але й у свідомості кожного мешканця.

Цей сюжет повертає нас мало не до витоків християнства, коли слово ще не було одягнуте у золоті шати матеріальних благ, владних інституцій та конфесійних зон впливу. Вона повертає пріоритетність сакрального до первісних основ, нагадує, що віра – це не форма, а зміст, принаймні у першу чергу. Що людина зможе більше, коли думатиме у першу чергу про інших, що спільнота сильна і життєздатна тоді коли кожен кине свій камінь не у ближнього, а в канаву небуття. 

Естетичне вирішення фільму є яскравим прикладом його художньої грації: стримані рустикальні пейзажі створюють настрій неспішності, музичний лаконізм та тривалі паузи тиші заповнюють кадри інтенсивністю смислу, використання крупних планів персонажів нагадують як середньовічний іконописний символізм, так і ренесансний реалізм і краще за слова говорять про внутрішнє пробудження, надію і усвідомлення життєвих цілей. Напружений сюжет, знятий задимленою, вихолощеною від яскравих кольорів камерою, зберігає одночасно мало не детективну інтригу і міцний філософський тонус, який створює драматичний акомпанемент для спокути і пробудження.

Тішить, що польська кінематографія зуміла зберегти кращі традиції свого старого кіно і продовжує розвивати самобутню школу. “Тіло Христове” був висунутий на Оскара від своєї країни та отримав широкий міжнародний успіх. Якщо ж говорити про фільми на релігійну тему, то це, безсумнівно, найкраща робота десятиліття.

Олег Яськів

європейське кіно, польське кіно, релігія