Кращі фільми Патріса Леконта завжди викликають внутрішню радість. Їхня вигадана реальність значно тепліша, ніж дійсність. І хоч вони наївні у мріях, у їхні сюжети хочеться загорнутися.

У своїх фільмах режисер рідко виходить за межі затишного камерного світу людських стосунків. Він свідомо уникає політичних, соціальних чи екологічних проблем, байдужий до розважальних жанрів, окрім хіба що комедії. Його цікавить людина: або у своїй самотності, або у пошуках взаємної близькості. Найчастіше це світ самотніх сердець, які шукають справжнього кохання чи дружби, це дослідження жіночої душі серцем чоловіка або чоловічого характеру очима жінки.

Вже з назви цього фільму стає зрозумілим, що у ньому є головним. У легкій, навіть дещо наївній формі він змушує нас задуматися над цінністю дружби та ціною життєвого успіху, за який ми часто платимо самотністю. Перед нами ще одна зворушлива історія про дружбу, нехай і ідеалізовану, як у дитячих мріях.

І також перед нами ще одна вдала роль великого Даніеля Отея, якому асистував популярний комедійний актор Дені Бун. Втім, заявлена комедійність цього фільму – це радше внутрішня посмішка, ніж гомеричний сміх. І хоча за своїм настроєм це літній, сімейний, компанійський фільм, він не залишить байдужим уважного глядача.

Леконт належить до того рідкісного типу режисерів, які намагаються знімати короткі фільми, в яких немає нічого зайвого. Адже, як говорив режисер, “це особливе мистецтво – виразити щось важливе мінімальними засобами”. Таке ставлення до глядача дозволяє краще зрозуміти головні філософські принципи кіно Патріса Леконта: повага до людини і страх життєвої нудьги. Леконт здається навіть трішки сентиментальним, але розумні чоловіки можуть собі таке дозволити.

Знаєте, є фільми (як і книги), після перегляду-прочитання яких ми розуміємо, що хотіли би прожити свої життя по-іншому. Можливо, це ілюзії, яким не місце в дійсності. Але завданням кіно чи літератури є “взяти тебе за руку і відвести кудись далеко, до твого іншого “я”. Цими словами Патріса Леконта завершу своє запрошення до фільму.

Олег Яськів

Даніель Отей, Дені Бун, комедії, Патріс Леконт, фільми про дружбу, французьке кіно