Перед нами режисерський дебют легендарного Рідлі Скотта. Рідкісний приклад в історії кіно, коли дебют не поступається якістю наступним шедеврам.Ви, безумовно, знаєте Рідлі Скота за такими вже класичними фільмами як “Чужий”, “Той що біжить по лезу бритви”, “Гладіатор”, “Чорний яструб”, “Царство небесне”, “Хороший рік”, “Марсіанин”. Але є у його фільмографії фільм, який не поступається вищеназваним, а в дечому навіть і переважає їх.

Перед нами досконала історична стилізація. Але це не просто костюмоване кіно, яке, як правило, хибує схематичністю, пафосністю і перенесенням психології нашого часу у минуле. З першого свого фільму Рідлі Скотт показав яке кіно він хоче знімати – історично чесне, психологічно напружене, сюжетно інтригуюче, без жодної зайвої екранної секунди, втраченої на артхаузне самолюбування. Цього принципу режисер дотримувався і в подальших своїх фільмах, більшість з яких стали класикою в різних жанрах і що найголовніше, здобули багатомільйонну аудиторію, в тому числі серед так званого масового глядача.

Важливим співавтором успіху фільму стала літературна першооснова, новела “Дуель” класика пригодницько-психологічної літератури Джозефа Конрада, густа проза якого суттєво вплинула на літературний профіль двадцятого сторіччя.

Перед нами історія дуелі між двома французькими офіцерами наполеонівських часів, яка, розпочавшись з дріб’язкової причини, стає каскадом сутичок та змістом їхнього подальшого життя. Крізь призму ненависті та благородства, через історію непрощення, перед нами змальовується психологічний портрет епохи і водночас образ людей, які залишаються вірними своїм пристрастям та переконанням.

Вдало відтворена атмосфера першої половини дев’ятнадцятого сторіччя, правильна музика, історично коректні костюми – ці принади фільму стирають з нього тлінь часу (адже знятий він у 1977 році) і навіть сьогодні він сприймається свіжо та цікаво, не відпускає і хвилини уваги. А блискуча гра Гарві Кейтеля та Кіта Кередіна нагадує нам що таке добра акторська школа.

Режисерський дебют Рідлі Скота отримав найвищі оцінки критиків і найпрестижніші нагороди на Канському фестивалі та приз Давида Донателло.

Олег Яськів

британське кіно, Гарві Кейтель, Джозеф Конрад, екранізації, класика кіно, Рідлі Скотт