In есеї

Вбивство священного оленя (режисер Йоргос Лантимос, Великобританія-Ірландія, 2017)

Фатальна помилка породжує вибір, який викривляє дійсність. Кінематографічними маневрами мотив «вибору» аналізують під філософсько-моральним кутом. Від літературних героїв до героїв кіно постає проблема вибору, яка вирішує весь розвиток подій.

Психологічний хоррор «Вбивство священного оленя» – важкий для перегляду, але цікавий для сприйняття. Інтелектуальний зрив мозку, психологічна тряска, символічне накопичення деталей в голові.

Як і більшість фільмів історія починається із щасливого періоду у житті героя. Весь сюжет крутиться навколо Стівена – успішного кардіохірурга, щасливого сім’янина, який має чарівну дружину та двійко діточок. Випробувальна тінь на їхнє щасливе життя падає із появою підлітка Мартина, якого батько помер на операційному столі Стівена. Завоювавши  довіру родини кардіохірурга, хлопчисько замислює помсту за смерть свого батька. Не очікуючи лиха від підлітка, лікар зіштовхується із невідомою хворобою у своїх дітей. Спочатку менший син втрачає можливість ходити, а після нього й донька. Мартин приходить до Стівена із ультиматумом, що той має вбити одного із своїх рідних, в іншому випадку всі вони загинуть. Чоловік спочатку ставиться скептично до почутого, та коли ситуація не покращується, він приймає рішення закувати Мартіна у підвалі, щоб врятувати дітей. Це не змінює ситуацію, а навпаки погіршує їхнє здоров’я. Стівен постає перед вибором, кого із рідних принести в жертвоприношення, щоб врятувати інших. Не прийшовши до єдиного рішення, він перекладає свій вибір на фатум, закривши очі і наугад направляючи приціл рушниці.

Ідейні погляди вибору перед правильним і неправильним зіштовхуються із особистими почуттями героїв. Все починається із підлітка Мартіна, який понад усе на світі прагне помститися за батька, ця сюжетна ідея плавно переходить на Стівена, який за свої гріхи повинен вбити одного із членів своєї сім’ї. Кожен вибір породжує страх – страх правильності перед неправильним.

Антична міфологія поширена для імітації сюжетів, тому увійшовши в кіно, вона алегоричними кігтями вплелася  в кіномистецтво. Наскрізний мотив фільму «Вбивство священного оленя» – це жертвоприношення, яке посилає нас до трагедії Евріпіда «Іфігенія в Авліді», де батько приносить в жертву свою рідну дочку. У цьому ж фільмі розв’язка трагедії трохи інша й більш неочікувана. Та жертвоприношення у фільмі має свою кодову парадигму, тому розглядати її варто окремо. Зокрема, сам режисер Йоргос Лантімос зазначає, що не намагався спеціально застосовувати сюжет цієї історії у своєму фільмі, а побачивши паралелі із трагедії, вирішив застосувати деякі символи у фільмі.

Ніколь Кідман, яка зіграла дружину головного героя Стівена розповідає, що була щасливою, дізнавшись про запрошення зіграти роль у фільмі Йоргоса Лантімоса, адже є його прихильницею. Актриса зізнається, що таких дивних сцен вона ще не грала, але шок настав вже після перегляду цілісного фільму.

Важливе місце у передаванні атмосфери розгортання сюжету є кінематографічні методи, які носять у собі символічне значення. Взяти хоча епізод, де хлопчик падає… Режисер знімає цю сценку зверху, чим показує, що герої не можуть приймати рішення, а їхні долі у руках вищих сил. Розташування камери зверху показує, як герої, мов маріонетки діють в певних ситуаціях.

Ще одне не безпідставне використання камери, це «стеження», здається, камера проникає в ті чи інші кадри не помітно (то вона підкрадається заді, а то заглядає в кімнати). Глядач може й не помічати спецефектів, але їхній вплив, хоч і прихований, але явно присутній.

За словами режисера : ««Убивство священого оленя» – це головним чином, про справедливість, помсту, віру та вибір – неможливість прийняти однозначне рішення про те, що правильно, а що неправильно, коли ви стикаєтеся з величезними дилемами в житті».

Проводити паралелі, зіставляти деталі до деталей і просто передивлятися цей фільм, знаходячи нові деталі для поживи свого інтелекту… Та вириваючи із контексту фільму епізод за епізодом, детально аналізуючи його, не дає нам цілісного сприйняття всього фільму. Цей витвір кіномистецтва має свою глядацьку аудиторію та критиків із своїми дискусійними концепціями.

Автор: Юлія Леонтій