Пізнати жінку – це майже як пізнати самого себе. Складно, тривожно, небезпечно. У ставленні до жінки, у сценарії кохання до неї – від зародження і до апогею – чоловік проявляє себе не гірше, ніж у соціальному житті, де робота, політика, спорт, війна. Наважитись на любов інколи важче, ніж збудувати кар’єру, адже доводиться рухатися у лабіринті суспільних умовностей, стереотипів та забобон.

Джон Фаулз – один з найглибших письменників нашого часу. Справжній майстер психологічної прози, неперевершений стиліст. Ті, хто читав його прозу, пам’ятають особливу магію слова, образів і здатність відтворювати дух епохи.

Сценарну адаптацію одного з кращих романів письменника здійснив інший класик англійської літератури Гарольд Пінтер, нобелівський лауреат, видатний драматург, який прославився також своїми блискучими кіносценаріями, на яких фактично виростало британське кіно другої половини минулого сторіччя.

Фільм, як і книга, просякнутий духом вікторіанської епохи, причому Фаулз у романі розкриває найглибші таємниці психологічних портретів людей тієї епохи, а режисер Карел Рейш ускладнює завдання, намагаючись провести паралелі з сучасністю і показати, що і зараз, у час свободи стосунків та відкритості, справжнє кохання наражається на величезні труднощі через такі ж стереотипи та суспільні обов’язки як і колись, що кинути виклик оточенню, долаючи золоту клітку сім’ї чи страх втратити соціальний статус, навіть зараз нелегко.

На короткий час глядач занурюється у світ високих почуттів, загадок та страждань, розглядає вражаючі за глибиною психологічні портрети персонажів, вростає своїми власними історіями у художнє тло і мимоволі стає героєм цього чудового фільму.

Таким глибоким проникненням у серце глядача фільм завдячує значною мірою акторському дуету Меріл Стріп та Джеремі Айронса – двох великих акторів сучасності, які у цьому фільмі зіграли чи не кращі свої ролі. Їхня гра – справжній майстер-клас психологічного перевтілення. На додачу – чудова операторська робота, яка в найменших деталях відтворює вікторіанську епоху в Англії, а також музика Карла Девіса, майстерно стилізована під період романтизму, разом з діамантовими вкрапленнями Баха і Моцарта роблять перегляд насолодою для всіх шанувальників великого кіно.

У дні листопадової безбарвності маємо розкішне романтичне занурення в історію, якій не буде кінця, допоки чоловік і жінка шукають один одного…

Олег Яськів

The French Lieutenant’s Woman, Karel Reisz, 1981

Джеремі Айронс, кіно Великобританії