У своїх снах Львів обов’язково літає над Європою. У досконалих контурах Відня, відшуковує знайомі паралелі та обриси облич. У напівсонні між сном та дійсністю говорить віршами Рільке. У передсонному запамороченні розмальовує галицькі пейзажі квітами з полотен Клімта. Підноситься до неба під вальси Штрауса та карколомно провалюється у прірву гріхів під невблаганні симфонії Малера.

Сни нашого міста – також і наші сни. Колись це була наша держава – тепер захована завісою століття, припорошена слабкою пам’яттю і маркована спільними цвинтарями та містом Лева, яке архітектурою минулого стримує варварський вітер дикого степу.

Але у сни можна повернутися через тунель кінематографу і зрозуміти, що “інші та колись” – може видаватися й раєм, а не лише пеклом. “Наречена вітру” режисера Брюса Бересфорда – екранне намисто у стилі Frey Wille, інкрустоване хорошим смаком, красивими акторами, чесними діалогами та іншими кінотаємницями, яке кожен може приміряти на власну душу, щоб відчути себе мещканцем Відня початку минулого століття, щоб вдихнути вітер сецесії та душі митця.

Вишуканий, біографічний, костюмований фільм розповідає про життя однієї з найцікавіших жінок Європи того часу Альми Шиндлер-Малер, яка стала музою для цілого покоління представників австрійської сецесії. У її чоловіках чи коханцях перебували композитор Густав Малер, художники Густав Клімт та Оскар Кокошка, архітектор Вальтер Гропіус, поет і письменник Франц Верфель – всі перші постаті свого часу, лідери та засновники художніх напрямків. Усі – складні та цікаві особистості. Безумовно, що й сама їхня жінка Альма Шиндлер не могла бути небезталанною і пересічною людиною.

У результаті вийшла розкішна картина про час та його геніїв, про мистецтво та його натхненників. Про минуле, чий блиск можна лише відшуковувати у відблисках майже вічних зірок…

Насолоджуйтесь і відпочивайте. Відень близько…

Brus Beresford, Bride of the Wind, 2001

Олег Яськів