Часом не віриш у знаки, які підказує доля. Не віриш, що можна змінити життя, яке колись пішло навскіс. Що можна оживити зачерствіле серце і відчути призабутий смак життя. Ця зневіра густим туманом нависає над сучасною людиною і жодні кордони чи матеріальні блага не гарантують порятунку.

Французький режисер Жак Одіар послідовно шукає шляхи виходу. Його кіно – чесне у кожній секунді, кожному слові. Тільки так – ставлячи у центр уваги недосконалу людину – можна знайти спосіб їй допомогти. Тому у фільмах Одіара немає супергероїв, перебільшених почуттів, неправдивих закінчень.

При бездоганному контрапункті партитури фільму, режисер залишає багато простору для роздумів та глядацького співавторства. Краса його фільмів близька стриманості готичних міст, мовчанню монастирських садів, хоча події завжди відбуваються серед виру сучасного міського життя. Цим фільмам довіряєш. Від них щемить серце та збуджується розум. А післясмак і враження ще довго стимулюють думку та власні вчинки.

Недаремно практично кожен фільм Жака Одіара стає подією в європейському кіно, на яку чекають не лише критики, але й глядачі, мабуть, через його здатність говорити про головне і відкидати гламур та фальш.

Фільм «І моє серце завмерло» про глибокі протиріччя, про правильність вибору, про те, як життя говорить до нас різноманітними знаками підказуючи правильний напрямок і справжнє місце. 

На диво тонка, багатошарова і лірична стрічка про те, що краса рятує одну людину, а отже здатна витягнути з прірви і цілий світ. Історія героя, який робить спробу перестрибнути з напівкримінального шляху у чесний і духовний світ через музику та кохання – не банальна казка, якій мало довіряєш, а вірогідний сценарій. Якщо вірити у силу мистецтва та магію кохання!

Кожній людині доступне щастя. Навіть у найважчий час. Кожен здатен змусити своє серце битися з новою силою. Мистецтво – один з багатьох мостів, які проступають крізь туман повсякденних клопотів та зневіри.

І тільки від кожного залежить чи переступити з одного світу в інший щоб почати нове життя, або залишитись там, де комфортніше і остаточно втратити зв’язок з серцем.

Нагороди: 8 премій Сезар (в тому числі за кращий фільм та режисуру), кращий іноземний фільм від Британської кіноакадемії, приз Берлінале за кращу музику.

Jacques Audiard, De battre mon coeur s’est arrêté, 2005

Олег Яськів

Жак Одіар, кіно Франції