In есеї

Ганді (режисер Річард Аттенборо, Великобританія, 1982)

kinopoisk.ruМагатма Ганді – безумовно, одна з ключових фігур новітньої історії людства. Це яскравий приклад того як моральна постава перемагає усі види зла та людських спокус. Знайомлячись з його життям, ще зовсім недавно гостро відчував прикрість від того, що для більшості українців уроки Ганді так мало важать і що ми потребуємо “свого Ганді”.

Але зараз для українців настав інший, можливо, вирішальний час. Тому ще більше хочеться повернути ідеї цього чудового чоловіка – людини і політика – в українську реальність. Переконаний, що саме такий лідер як Ганді здатен допомогти залишити Україні достойне місце на геополітичній мапі світу, здатен підказати нам якщо не шлях то спосіб досягнення моральної та духовної вищості.

Зараз ми просто існуємо в океані політичних та політологічний статтей. Це реалія, такий маємо період. Тому не буду вас переобтяжувати надмірною публіцистикою. Адже незабаром ви матимете самі нагоду бодай доторкнутись думками до цієї людини, коли переглянете фільм великого британського режисера Річарда Аттенборо “Ганді”.

Режисеру вдався еталонний біографічний фільм, який неперевершеною вершиною здіймається понад іншими роботами у цьому жанрі. Відтак, не варто сприймати дану стрічку як виключно біографію генія. Насамперед – це прояв високого кіномистецтва. Епічного, драматичного, глибоко психологічного. Це приклад фільму, у якому ретельно продумано все – від вибору акторів до найдрібніших деталей одягу. І найголовніше – майстерно і шляхетно, без спрощень та пропаганди, донесено головні ідеї Ганді та пригоди його життя.

Світове визнання фільму справедливо засвідчило як його мистецьку силу, так і, безумовно, духовний авторитет Ганді. Майже небачена кількість найвищих нагород у цьому випадку виправдана працею режисера і його однодумців та, зрештою, самим життям героя.

8 Оскарів, 5 “Золотих глобусів”, 5 нагород Британської кіноакадемії – додатковий аргумент для тих, кого не переконує біографія самого Ганді та слова вашого автора.

У чому я впевнений, так це у персональному впливі фільму та його значенні для нас як українців.

Потрясіння від цього перегляду гарантоване. Духовний катарсис, сподіваюсь, також. Адже це якраз таке кіно і про таку людину, яке здатне допомагати, спроможне лікувати душу. Здатне давати надію… А хіба не для того ми зустрічаємося у Кіноклубі і не цього чекаємо один від одного?..

Приходьте! Ті, хто не на майдані, діліться вільним духом, ті, хто планує там бути, збирайте натхнення та набирайтеся сил. Ми повинні цього разу перемогти.

Олег Яськів