Інгмар Бергман – один з титанів кіно. На таких воно тримається. Без них суттєво втрачає. Бергман – один з небагатьох режисерів, які увійшли в людську пам’ять як насамперед мислителі.
Матеріальним відображенням його розуму стало у першу чергу кіно, хоча у його величезному творчому спадку окрім фільмів, є і театральні постановки, і оперні вистави, і літературні праці, і навіть живопис. У всьому він залишив значний слід, що вже само по собі є унікальним явищем в історії двадцятого сторіччя. Однак найголовнішим для великого мислителя все ж таки було кіно.
Кінематографічний світ Бергмана неймовірно різний: у ньому є чимало таких фільмів, що ми називаємо “важкими”, є і “легкі” для сприйняття. Безумовно, є і слабкі, що лише відтінювали наступні шедеври. Але є декілька, без яких історія європейського кіно була б іншою. До таких належить фільм “Сцени з подружнього життя”.
Цей фільм посідає особливе місце у творчості майстра. Він його любив, і навіть пробував зняти щось на кшалт продовження (“Сарабанда”).
Попри виразну екзистенційну, етичну та релігійну проблематику більшості своїх фільмів, у “Сценах…” перед нами постає “чиста” людська історія. Найважливіша історія життя більшості – історія його подружнього життя. І якщо правда, що третину нашого життя ми віддаємо сну, ще третину роботі, то решта майже вся йде на все те, що ми називаємо сім’єю або ж подружнім життям. Безумовно, у цьому майже кожен “експерт”. Хоча правда також, що майже кожен не відмовиться від корисних порад чи допомоги при потребі. Мабуть, тому цей фільм так тепло прийняли не лише кінокритики, але й глядачі, що для режисера-інтелектуала є неабияким досягненням.
Фільм розгортає ціле життя людини зі складними кризами, покиданнями та поверненнями, надіями та розчаруваннями. Зроблений майстерно, знятий геніальним оператором і незмінним партнером режисера Свеном Ньюквістом, з улюбленими і теж постійними акторами, фільм дозволяє кожному знайти щось для себе.
Упевнений, що цей фільм не старіє, тому що проблеми, які у ньому зачеплені, значно старші не лише за відносно молодий кінематограф, але й, можливо, за усю відому історію людства. А відповіді на них стають щоразу іншими і тому залишаються такими потрібними.
От і ми спробуємо трохи розібратися у подружньому житті, озброївшись гарним настроєм, власними історіями та генієм оракула людської долі, як часто називають Інгмара Бергмана.
Приз “Золотий глобус” за кращий іноземний фільм.
Scener ur ett äktenskap, Ingmar Bergman, 1973
Олег Яськів
Like
Telegram