Сержіо Леоне володів унікальним даром знімати зрозуміле кіно, підносячи його до найвищих щаблів філософського осмислення. Кожен його фільм – це міфологічне представлення світу, яке обов’язково резонує з архетипами пам’яті сучасної людини.

Європеєць Леоне довів до досконалості класично американський жанр вестерну і після нього було створено вкрай мало фільмів, які б додали щось нове. Адже для Сержіо Леоне та великої групи інтелектуалів, які з ним працювали (а це і великі оскароносні режисери Бернардо Бертолуччі та Даріо Ардженто, і геніальний (теж оскароносний) композитор Енніо Морріконе, і один з кращих кінооператорів Тонімо Деллі Коллі) вестерн – це простір, побудований у координатах добро-зло, точкою відліку яких є любов. У них – місце кожної людини, яка повсякчас знаходиться під дією протилежних сил. Такий вестерн – це майже релігійна проекція долі людини на земну мить її існування.

Саме тому вестерни Сержіо Леоне надзвичайно цікаво дивитись. А ще тому, що чоловіки у них – справжні, і жінки у них – природні. Що у характерах персонажів відсутні півтони, за якими часто приховується банальна сірість.

«Одного разу на дикому Заході» – підсумкова і найвеличніша робота режисера у цьому жанрі. Нашарування культурних пластів та естетизму у ньому настільки приголомшливе, що фільм став культовим і обов’язковим для неодноразового перегляду.

Власний ритм фільму залишає достатньо часу для роздумів та насолоди водночас. Захоплює усвідомлена гра кінематографічною матерією, яку відчуваєш у кожному кадрі.

Масштаб фільму вражаючий, хоча насправді група великих кіномитців, як хлопчаки, граються у вестерн. Вони скидають зайві інтелектуальні нашарування і залишають лише природно чисте, дещо наївне і пристрасне. Вони, як діти з нашої пам’яті, а фільм – немов солодкий спогад, що повільно розчиняється у шумі часу.

У ролях: Чарльз Бронсон (великий актор українського походження), Генрі Фонда, Клаудіа Кардінале

C’era una volta il West, Sergio Leone, 1968

"Одного разу на дикому Заході", вестерн, Сержіо Леоне