Серед числа навіть найдостойніших фільмів є особлива, значно менша, когорта таких, які можна і навіть потрібно переглядати час від часу. Мабуть, у них сконцентровано особливу силу, здатну впливати на людину. Такі фільми, як і деякі книги, розкриваються по-новому з кожним переглядом (прочитанням). І у них не перестаєш знаходити потрібне саме тобі.

Фільм австралійця Пітера Уїра належить до числа саме таких. Його навіть можна було б з певним допущенням вважати культовим. Якщо під культовим кіно розуміти таке, що покликане очищати людину, повертати її до духовності і трактувати культуру як найвищу цінність. Але в даному випадку це не так важливо. Важливо інше.

Хороший та розумний фільм. Фільм про вічні цінності: свободу, дружбу, солідарність, духовність. Історія про сильних людей та про те як стають сильними. Аргумент на користь справжніх вчинків. Контр-випад проти культури споживання та взаємного відчуження. Кінематографічний урок життя крізь призму поезії.

Витончена робота з акторами та гарна музика. Міцний сценарій та вдумлива режисура. Вже цей перелік гарантує непересічність фільму. Так і сталося. Пітер Уїр після нього здобув славу тонкого психолога і чесного драматурга, а фільм заслужено користується любов’ю глядачів усього світу.

Олег Яськів

Dead Poets Society, directed by Peter Weir, 1989

"Товариство мертвих поетів", кіно Австралії, Пітер Уір