On 14 липня In есеї 1

Між друзями (режисер Олів’є Бару, Франція, 2015)

Літо в екваторі. Воно кличе морем, спокушає непрожитими історіями. Знаходить час на підсумки і плани. Можна оглянутися не лише у минуле, але й у ближньому колі. Кого побачиш поруч? По-справжньому поруч, багато років поруч, у бідах та радощах. Скільки друзів не покине цієї межі, яку так романтично проводив у юності? І чи залишились сили не відпускати їх?

Кіно – це ідеальний сповідник посередині літа. Воно розкаже те, про що не випадало говорити, воно підштовхне до саморефлексій, якими незручно було ділитись, і воно ж слухатиме незворушно, коли говоритимеш правду.

Режисер Олів’є Бару, один з найвідоміших у Франції комедіографів, знайшов добру формулу для легкого і водночас рефлексійного фільму: запросити старих друзів (а ще краще подружжя старих друзів) на прекрасну яхту і відправити їх у подорож літнім Середземномор’ям. Відтак, їм нічого не залишається як насолоджуватись сонцем, морем та комфортом, але окрім цього також і говорити один з одним, відкриваючи замовчані кривди і випускаючи на волю південному вітру приховані скелети минулого.

Отож три сім’ї, які дружать вже майже півстоліття (вони ще не такі старі, судячи з усього на що вони ще здатні, просто дружба тягнеться, мабуть, зі шкільких років), відправляються у відпочинковий морський круїз на запрошення найзаможнішого серед них, який нещодавно повторно одружився і хоче познайомити їх зі своєю молодою дружиною. Нескладно здогадатися що може відбутивася далі, враховуючи що його попередня дружина була кращою подругою інших дружин. Втім, обмеженість простору і часу, а ще атмосфера морського відпочинку, налаштовують не лише до пліткування або ж до “чоловічих” розмов, але й провокують болісні саморефлексії всередині кожної пари, чия показна ідеальність зазнає випробувань. Логіка легкого жанру подарує друзям ще й неабиякі випробування, але ці акорди слугуватимуть лише тлом для перевірки характерів.

У цьому фільмі знялася ціла когорта чудових французьких акторів, серед яких Даніель Отей, Жерар Жуньо, Франсуа Берлеан, Забу Брайтман, Мелані Дуті. Вони не лише творять поліфонію характерів, але, здається, що просто насолоджуються морем та літом. Складається враження ніби цей фільм створений для своїх, для “внутрішнього користування”, і саме через це не може бути поганим, адже французи вміють насолоджуватися життям і багато з кращого залишають “для себе”, як, наприклад, прекрасні арманьяки та кальвадоси.

Зрештою, складно пояснити яким чином французам вдається творити магію навіть у легких, таких як комедія, жанрах кіно. Звичайно, далеко не всі фільми у них хороші, але вражає якість та кількість добрих. Можливо, це наслідки тривалого розвитку національної кіношколи, можливо, допомагає “тримати рівень” традиційно добра література, можливо, дається взнаки особливий темперамент, який найкраще пасує для мистецтва кіно. Як би там не було, але легкий і цілком літній фільм “Серед друзів” є черговим підтвердженням позитивної магії французького кіно.