On 19 серпня In есеї 1

5×2 (режисер Франсуа Озон, Франція, 2004)

Подружнє життя вразливе немов дощова крапля, що тремтливо звисає з пелюстки. Інколи достатньо навіть незначного поштовху на периферії спільного життя щоб її досконала форма, виплекана мріями, важко зірвалася і розбилася на тисячі кришталиків гірких спогадів.

Майже кожен долучається до великої гри у маленьке подружжя. Відтак, звідусіль можна почути легковажні поради щодо рецептів його тривкості чи причин руйнування. Насправді ж лише окремі – обдаровані талантом уважності та відвагою до правди – можуть передбачити траєкторію подружжя у темряві ночі майбуття. І ще менше з них віднайдуть магнетичної сили слова, які доможуть відвести від прірви.

Отаке вміння побачити невидиме за реальною оболонкою подружнього життя і є критерієм справжнього митця – чи то письменника чи то режисера.

Серед таких, наділених особливою психологічною здатністю бачити невидиме, видатний французький режисер Франсуа Озон володіє ще й тихим талантом невтручання. Він делікатно уникає акустичності маніфестів та кришталевої прозорості теорій, розуміючи марність накладення великої матриці теорій на практику малої людини.

Натомість він надтонким скальпелем надрізає оболонку приватності подружнього життя і, немов нейрохірург, виявляє нам його невидиму психологічну систему. Генієм свого над-уважного розуму він освітлює приховані причини його невдач, про які часто не здогадуються навіть самі учасники.

Кіно, на відміну від психотерапії чи медицини, дозволяє виявити надтонкі нюанси спільної історії чоловіка та жінки, приховані у жестах, побутових словах, відсторонених діях, навіть декораціях предметного світу, які виявляються якщо не причинами то вже точно ознаками наростаючого руйнування сім’ї. Саме таку здатність виявляють кращі фільми режисера.

Стрічка під дивною назвою “5х2” знята у найбільш плідний та найсильніший період творчості режисера. Саме того ж року він завершив психологічний трилер “Басейн”, а дещо раніше – драму “Під піском”. Саме ця тріада фільмів зробила Озона кращим режисером Франції та чи не лідером авторського кіно у світі.

Фільм “5х2” – найяскравіший приклад занурення у судини подружнього життя. Побудована за реверсною за хронологією структурою, вона простежує п’ять епізодів з життя молодої сім’ї (звідси і “5 частин” для двох) від її руйнування до зародження кохання.

Франсуа Озон, який поза іншим, відзначається невичерпною тематичною фантазією, у цьому фільмі обмежився лише цим прийомом, який втім, несподівано контрасно просвітлює затінені сторони життя закоханих. Відтак, цілком камерний фільм звучить немов голос гітари у тиші просторої порожньої зали. Уважний глядач навіть без режисерської моральної дидактики зможе відчути звуки від розірваних струн, які пов’язували подружжя і зробити власні висновки.

Такі висновки, переконаний, потрібні кожному, незалежно від його сімейного статусу чи віку. Адже серед ігор, у які грає людина на протязі свого життя, ця – триває найдовше і єдина, яка приведе або до програшу – обох, або ж до спільної перемоги.