Здається, що весна кудись поспішає. Залишає напівтони кліматичних переходів хіба що у нашій пам’яті і вітром нового часу втягує стрімке літо з його зрілими фарбами і нестримними звуками. Тіло швидше реагує на такі зміни, ніж розум. Ми ще тільки шукаємо правильний настрій, у якому мрії збалансуються спокоєм, а думки повернуться до красивого, а літо – з його гарячим повітрям і теплим дощем – вже чекає і спокушає.
Опановуючи ці емоційні передчуття, немов серфер несподівані хвилі, ми шукаємо і очікуємо на прекрасне. Одним з відгуків світу на такі майже інтимні очікування стає мистецтво. Те, про яке тут говоримо – кіно, і те, про яке кіно часто говорить – живопис. Мистецтво не лише візуалізовує такі пере-живання, але, що, можливо, й головніше – створює таке бажане відчуття “очікування щастя” і довго підтримує його.
Дивним є те, що серед багатьох фільмів, які розповідають про живопис, досить мало по-справжньому вдалих. Стрічка видатного англійського режисера Пітера Грінвея “Рембрандт: я звинувачую!” – одна з кращих серед них.
Цей фільм – не проста мистецтвознавча розповідь або спроба художньої реконструкції. Все значно складніше і цікавіше – адже це майже детективна історія, в якій режисер розкриває справжні таємниці однієї з найвідоміших картин в історії живопису “Нічна варта”, відтворюючи контекст епохи, світосприйняття героїв, художні впливи, еволюцію живопису та його переплетення з дійсністю.
Грінвей дійсно полюбляє інтриги та епатаж. Недаремно його місце у кіноісторії особливе – десь на межі культовості та скандальності, а часом і навіть далі. Додаткова художня освіта режисера дозволяє йому вільно працювати на теми живопису і використовувати своє високе відчуття смаку для створення розкішних у візуальному плані фільмів. Багато з них стали по-справжньому культовими і обов’язковими до перегляду для всіх хто вважає, що має добрий смак.
У цьому фільмі, який знятий у художньо-документальній манері, настільки висока і переконлива концентрація несподіваних думок і розкритих таємниць, що його перегляд стає спражньою інтригою і скарбницею відкриттів. При чому не лише історії створення самої картини, але й багатьох таємниць живопису доби європейського бароко. Грінвей у новаторський і постмодерний спосіб переплітає впливи часу, інших художників та можновладців на формування бунтівливого характеру Рембрандта і таким чином розкриває нам справжню творчу лабораторію генія.
Багато шедеврів живопису містять приховані послання сучасникам та наступним поколінням. Своїм фільмом Пітер Грінвей значно наблизив нас до розкриття таємниць Рембрандта ван Рейна – одного з найкращих художників доби Бароко, а для багатьох і найбільш улюбленого. Навіть якщо хтось і не вважає себе експертом чи пристрасним шанувальником, то після перегляду цього чудового фільму обов’язково полюбить живопис.
Олег Яськів
Peter Greenaway, Rembrandt’s J’accuse…!, 2008
Like
Telegram