Інколи історія одного шедевру може стати казковим кристалом, у якому, якщо дуже хотіти, можна розгледіти себе. Не обов’язково героєм чи суфлером автора. Часом навіть активного споглядання достатньо щоб відчути причетність до історії. Такі відчуття нам дарує, наприклад, любов до музики. Чи до літератури або кіно. Але, звичайно, якщо ця любов щира і – як гарно ми говоримо – само-віддана.

Таким маленьким шедевром про великий шедевр, у якому можна відчути себе трохи по-іншому,  є британський фільм “Героїчна симфонія”. Це філігранно розказана історія про один день з життя великого композитора Людвіга ван Бетовена. Камерна за формою, але симфонічна за змістом стрічка є не стільки біографічним фрагментом, скільки проекцією часу – з рентгенівською уважністю до деталей інтер’єрів, костюмів, облич, манер. Переглядаючи цей фільм можна справді повірити у транс-часові подорожі.

Насправді, героєм цього художнього фільму є музика – третьої, “Героїчної” симфонії Бетовена. Твору, з якого фактично розпочався великий симфонізм наступних двох століть. Вона заповнює не лише кадри, але й думки; не дозволяє відвернутися від екрану. Це надзвичайна рідкість у кіно – так глибоко, але ненав’язливо проникати у вени музики. Майже без пафосу, короткими, але впевненими мазками-фразами, точно-сфокусованими інтонаційними поглядами ми, глядачі, вступаємо в діалог з історією у найдраматичніший її момент – епоху французької революції та наполеонівських воєн. Це був час коли народжувались мрії, які живуть ще до сьогодні. Час, після якого багато світоглядних речей тепер стали звичними для наших сучасників, а для сучасників тих подій були незбагненними, а часто і неприйнятними. Час коли почали втілювати ідеали свободи, рівності та братерства у життя.

У короткому фільмі, що заледве удвічі переважає тривалість самої симфонії, ми проживемо найдраматичніші сторінки писаної та мисленневої історії західної цивілізації, до якої наш Львів та Галичина безпосередньо належали, оскільки Бетовен, Гайдн чи граф Лобковіц і графиня фон Брунсвік – “безсмертна кохана” Бетовена, були співвітчизниками наших предків. Тому до певної міри це також частина і нашої історії.

Фільм дуже весняний за настроєм, але енергійний за змістом. На контрасті величної музики та грандіозних революційних ідей, фільм все ж таки промовляє про любов. Це прекрасний, хоча й стриманий діалог невисловленого, позакадрового, пережитого. Не тільки Бетовеном, який люблячи, так і залишився самотнім. Але й наших опалих у спогади історій.

Після таких маленьких шедеврів у вухах залишаються краплини музики, а слова шепочуть слова любові, яких не вимовили герої, але часто промовчуємо і ми. А коли затихне відлуння наших кроків у порожньому просторі без людей розлиється сонячна радість… Так ми залишаємося у вічності.

Олег Яськів

Simon Jones, Eroica, 2003

англійське кіно, Бетовен, британське кіно, ВВС, Гайдн, героїчна симфонія, класична музика, Людвіг ван Бетховен, Ян Гарт