Весна приходить з музикою. Вона не тільки у звуках талої води, шумі перших дощів чи трелях невидимих птахів. Вона народжується у самій людині, віддзеркалюючи її переживання перших квітів, свіжої зелені, легкого одягу. Все сповільнюється і поступово набирає фарб. Оці пунктирні мелодії, часто невпізнавані, стають нашою «одою радості». І так щороку. Щороку закохуємося у весну, у тих кого вже давно любимо або ж тільки щойно зустріли. У гарні вчинки, які помічаємо або продовжуємо очікувати. Ці мелодії є завжди неповторними, дуже особистими експромтами, і варто їм лише зустрітися зі звуками справжньої класики, як одразу спалахує гарний настрій, ми впускаємо весну на повні груди і видихаємо добрий настрій, наповнюючи простір емоційною свіжістю.
Саме такий настрій випромінює британський фільм «Експромт». Цей фільм буквально наповнений музикою, фарбами та словом, оскільки розповідає про епізоди життя богеми дев’ятнадцятого сторіччя: композиторів Фредеріка Шопена і Ференца Ліста, письменниці Жорж Санд, художника Ежена Делакруа та поета і драматурга Альфреда де Мюссе. У певні періоди життя ці генії складали бурхливе, але дружнє товариство і саме ці періоди стали найпліднішими у їхній творчості.
Фільм театрального режисера Джеймса Лепайна вирішений у легкій драматично-комедійній манері. Звичайно, що він розповідає історію великого кохання Жорж Санд і Шопена. Але знаючи біографію Жорж Санд, правильніше буде припустити, що ми знайдемо не одну любовну історію, а декілька і що стосунки талановитих друзів-коханців будуть бурхливими і переповненими емоціями.
Рідкісна для мистецтва здатність поєднувати глибокий зміст з легкою формою проявляється в «Експромті» не лише завдяки добрій режисурі, але й чудовій акторській грі Джуді Девіс, Г’ю Гранта та Емми Томпсон. І звичайно, музика… Музика Шопена, Ліста та Бетовена наповнюють весняним настроєм не лише фільм, але й серця його глядачів.
Не виключено, що емоційна складова сценарію була підсилена тим, що сценаристка Сара Кернокан є дружиною відомого постановками мюзиклів режисера Джеймса Лепайна і емоційні таємниці їхнього подружнього життя могли відобразитися і на фільмі. Легка та іронічна інтонація цього фільму приємно відрізняється від дебюту жінки-драматурга у культовому еротичному фільмі «Дев’ять з половиною тижнів» і більше пасує навіть не настроям більшості творів Шопена чи тієї ж Жорж Санд, а п’єсам вітряного гульвіси Альфреда де Мюссе. Тим не менше, для кращого перевтілення в епоху актори навіть брали уроки гри на фортепіано.
Фільм – попри дивертисментні інтонації – дозволить створити або ж посилити гарний настрій і, сподіваюся, що принесе справжню радість усім шанувальникам класичної музики, літератури та живопису і, звичайно, кіно, яке щасливо поєднало ці мистецтва.
James Lapine, Impromptu, 1991
Олег Яськів
LikeАльфред де Мюссе, британське кіно, Джеймс Лепайн, Ежен Делакруа, Жорж Санд, класична музика, французьке кіно, Фредерік Шопен