Часу стає щораз менше. Заледве це відчуваємо, поглинуті життєвою метушнею. Краще залишається позаду або ж у недосяжному сьогоденні. Справжня любов, вірна дружба, дитяча допитливість, свобода вибору. Невблаганне коло життя відрахувало твій цикл чудес і можливостей. І навіть помилки залишаються незворотнім минулим, до якого ледве можна дотягтися пам’яттю.

Але ми повертаємося. Не приймаємо правил життя, не скоряємося помилкам. Прагнемо дійти до горизонту, випросити у долі пробачення. І жити, любити, страждати… Тому що наші невдачі – це гра з необачністю, невміння заглянути у майбутнє, прислухатися неспокійного серця. Це все, що необов’язкове. А необов’язкове не повинно ламати обов’язкову повноту життя. І тому нас все ще манить бурхлива лінія океану, туманний горизонт і вітер в деревах. Мовчання розмов і багатослівність поглядів. Надія на вітальну силу бажання і поблажливу минущість необачних помилок. Ми знову – і як завжди – хочемо любити, страждати і благословенно жити…

Рідко коли кіно так розуміє людину. Дивовижний фільм британського режисера Бейлі Волша “Спогади необачного” руйнує дистанцію до глядача і затягує його в екранне проживання власного життя. Це історія про колись успішного кіноактора, який змарнував власну кар’єру на жінок, наркотики та розваги і залишився практично лише зі спогадами. Спогадами про юність, з якої все починалося, і в якій все зароджувалося. Смерть близького друга змушує його повернутися у край дитинства, а часу для переосмислення життя тепер достатньо.

Цей фільм і справді магічний. Слова кволо відтворюють силу його емоційності. Це справді флешбек (повернення пам’яті) у своє життя. Ця атмосфера рок-н-роллу, першого сексу, закоханості і, взагалі, перших дорослих кроків – до щему близька кожному. Музика David Bowie, Roxy music, Scott Walker створює ностальгійну атмосферу, шум океану і люди на лінії піску і води – живо-описують картину, а образи родичів героя так нагадують наших батьків та дідів.

Несподівано глибока гра харизматичного улюбленця жінок Деніела Крейга відкриває у ньому драматичного актора, а не лише безстрашного супермена.

Цей фільм відроджує в нас найкращі переживання, викликає найщиріші сльози, повертає призабуті запахи  і залишає надії.

“Коли я був дитиною, то думав, що бути сміливим – означає діяти, що хоробрість потрібна щоб просувати мрію і рухатися вперед по життю. Але хоробрість потрібна лише для того, щоби стояти на місці” – ці слова можуть залишитися одним з дороговказів вашого життя. І вже це виправдовує перегляд цього прекрасного фільму.

Любіть. Повертайтеся…

Олег Яськів

Baillie Walsh, Flashbacks of a Fool, 2008