On 1 січня In есеї 3

Моя ніч у Мод (режисер Ерік Ромер, Франція)

Дні у передчутті Свята і справжньої зими огортають нас особливою сферою емоцій та мрій. Її можна навіть помітити довкола перехожих, якщо бути трохи уважнішими, ніж зазвичай. Такі дні пронизані передчуттями, які здатні подарувати невимовну радість. Ті передчуття навіть не в усмішках, а в очах. Щоб їх прочитати потрібно просто дивитися в очі. А чого кращого можна бажати, ніж щоби близькі люди дивилися тобі в очі і не ховали власних…

Творчість великого французького режисера Еріка Ромера, одного з лідерів французької «нової хвилі», повертає нам відчуття справжнього кіно. У його фільмах немає спецефектів та формальних експериментів. Вони позбавлені мелодраматизму. Є лише людина зі своїм внутрішнім світом та зовнішній світ, який намагається той внутрішній світ розхитати.

Драматургія фільмів Ромера постає з невпинного бажання людини знайти своє щастя. І саме у цьому розкривається багатогранний світ фільмів Ромера. Адже у них розповідається про найважливіші для людини почуття, цінності, моральні основи. Недаремно свої фільми режисер об’єднував у цикли («Казки пір року», «Комедії та звичаї», «Моральні історії»), які розкривали природу людської душі, внутрішньої свободи або ж допомагали людині у визначенні орієнтирів життя.

Фільми Ромера позбавлені політичних, військових, економічних чи соціальних контекстів. У центрі їх уваги – завжди людина. Причому ця людина – не міфічний супергерой або ж декласований маргінал, а реальний персонаж нашого життя, якого легко знайти серед наших знайомих та рідних. Якого навіть легко розгледіти у нас самих. Ця людина хоче любити і щоб її любили, хоче збудувати власний світ радостей та улюблених справ і щоб цей світ залишався непорушним. Така людина стоїть на власних моральних підвалинах, які покликані дати їй рівновагу зі світом та Богом. Адже все найцікавіше у нашому житті відбувається саме у цих координатах. Усі справжні драми та революції вирують у серці та голові людини. І дуже важливо допомогти людині не загубити себе у цьому невеликому, але такому безмежному світі.

Ерік Ромер саме у цьому бачив власне покликання. Тому його фільми сприймаються чи не найкращою терапією людських душ. Кращі з них здатні увійти у серце і залишитись у пам’яті так органічно, ніби і були частиною нас самих. Так ніби це ми самі знімаємо таке кіно, так ніби це кіно саме про нас або ж ми знаємо про кого. Це дуже рідкісна ознака для кінорежисера і Ромер тут неперевершений.

У його фільмах увага глядача утримується не стільки дією і тим паче не спецефектами, а виключно словами, роздумами, діалогами, розмовами. Зрештою, слова залишаються з нами повсякчас, навіть на самоті. Ерік Ромер ставиться до слова з величезною повагою. Його діалоги продумані, захопливі, літературні та кінематографічні водночас.

Фільм «Моя ніч у Мод» входить у цикл фільмів «Шість моральних історій» і є, мабуть, кращим фільмом не лише цього циклу, але й усієї творчості майстра. Філософський та моральний фундамент фільму побудований на знаменитому парі Паскаля про віру в Бога. Але елегантна камерна історія стосунків чоловіка та його жінок розростається до епічних масштабів завдяки різноманіттю тем, які підіймаються його героями. Серед них і пошуки сенсу життя, свободи, свого місця у житті, ставлення до кохання, релігії, науки, сім’ї, побудова моральних підвалин для внутрішньої рівноваги. При цьому фільм просякнутий витонченим еротизмом і драматургією, тихими пейзажами, які забезпечують ідеальну атмосферу для сприйняття фільму.