Останні дні осені позбавляють дійсність кольору. І ми, в очікуванні чорно-білих контрастів зими, не маємо іншого виходу, як віддаватись мріям, в яких кольори, як і почуття, забарвлені і хвилюються під теплим вітром. А ще можемо мріяти про недосяжне минуле, проживаючи чужі епізоди, співчуваючи пристрастям інших. Читаючи книги, переглядаючи фільми, задивляючись у картини. Пелена часу затирає несуттєві деталі, весь той масив обов’язкових слів чи звичок, яким ми розплачуємося за право бути частиною суспільства та його правил. Залишаються приватні переживання, які талановитими руками майстрів перейшли у вічність і промовляють поглядами на картинах чи словами літературних або кіногероїв.
Напевно, найбільшою інтригою літератури, яка причаровує увагу мільйонів жінок, є життя і романи Джейн Остін. Безумовно, талант британської письменниці універсальний і обов’язково відбиває у дзеркалі книг також і чоловічі інтереси. Проте, якщо з певною поблажливістю перефразувати назву фільму, можна припустити, що становлення справжньої жінки відбувається через романи Джейн Остін. Напевно, що слід сказати, що в тому числі і через її романи. Але правда у тому, що в саме в її романах жінка проживає себе, колекціонує правила з якими пробує ступити у світ без правил.
Фільм британського режисера Джуліана Джарролда можна перекладати і як “Становлення Джейн”, і як “Стати Джейн”. Він розповідає про молоді роки письменниці, коли вона стояла на порозі дорослого життя і, як і кожен з нас, мала вибір життєвих шляхів. Вона зробила свій та стала видатною письменницею.
Режисеру вдалося відобразити стиль письменниці і створити фільм, насичений витонченими діалогами, яскравими персонажами, заворожливими пейзажами старої Британії. Фактично біографія Остін стала основою для створення ще одного кінороману за мотивами її творчості. Відтак, усе те, за що ми любимо твори Остін, мультиплікується у цьому фільмі.
Вдало вписалась у лінію фільму американська акторка Ен Гатевей, як і шотландець Джеймс Макевой. Цікаво, що автори використали костюми з попередніх відомих фільмів за романами Джейн Остін: “Розум і почуття ” та “Гордість і упередження”, підтвердивши у такий спосіб прагнення зберегти автентичність не лише епохи романтизму, але й її сприйняття нашими сучасниками.
Звісно що світ очима жінки цікавий не лише жінкам, але також і чоловікам. Зрештою, світ – не примітивна оптична призма, яка розкладає почуття на жіночі та чоловічі. Він значно складніший. Незбагненно складніший. І ви це знаєте.
Олег Яськів
Julian Jarrold, Becoming Jane, 2007
Like
Telegram