Фільми братів Дарденн виправдовують існування кінематографу. Вони настільки чисті за своєю природою, ненав’язливі у непохитній моралі, що просто невразливі для критики.

Їм не можна закинути надмірного естетизму, бо його дійсно немає. Їх не можна звинуватити у театральності, бо гра акторів майже «непрофесійна». Їм не можна дорікнути ідеологічністю, бо у їхніх фільмах немає жодної ідеології, окрім любові. У той же час ці фільми позбавлені релігійної нав’язливості, бо є чистим втіленням думки, що «Бог посеред нас». І звичайно, ніяких спецефектів, супергероїв та випещених красунь – тобто всього, що взагалі вбиває кіно як мистецтво думання.

Зате у кожному фільмі братів Дарденн присутнє добро. Невимовлене, але відчутне у кожному вчинку, у кожному погляді. Його небагато, як і у житті. Але все ж можна знайти, якщо бути уважним. Брати Дарденн допомагають віднайти добро довкола себе. Вони нагадують, що світ поділяється не за ознаками матеріального добробуту, а за кількістю присутнього у ньому добра. Тому «їхня Європа» несподівано інша для нас, звиклих до власних розчарувань та віддалених ілюзій. Вона підозріло схожа до нашої батьківщини, навіть до рідного міста чи вулиці з дитинства. Бо в ній так само мало добра, і в ній так само важко залишатись добрим.

Те, що не все ще втрачено у Європі, свідчить величезний успіх усіх (!) фільмів братів Дарденн серед інтелектуалів та рекордна кількість найпрестижніших кінонагород (зокрема, 2 (!) Золоті Пальмові Гілки Канн). Те, що ми також маємо шанс, свідчить наша любов до цих режисерів та хвилююче очікування кожного нового фільму. Що ще вони розкажуть нам про Європу, що ще вони розкажуть нам про нас…

У протяжності періоду різдвяних свят маємо нагоду подивитись цей добрий фільм щоб віднайти ще одну координату добра.

Нагороди: Гран-Прі Канського кінофестивалю, кращий сценарій Європейської кіноакадемії

Олег Яськів

Le Gamin au vélo, Jean-Pierre & Luc Dardenne, 2011

"Хлопчик на велосипеді", брати Дарденн, кіно Бельгії, переможці Канн