Часом – і це рідкісні благословенні моменти життя – так хочеться закрити очі і зануритися у світ, сплетений з вражень дитинства, любовних переживань, образів культури, музичних нот і фарб старих майстрів. Тоді крізь призатулені повіки проникає світло, яке немов кварц, дезинфікує душу. Хочеться, щоби цей стан – між сном і дійсністю – тривав якомога довше. І при відкритих очах. І в реальному світі…

Фільм французького режисера Алена Корно “Усі ранки світу” – магічне дійство, яке повертає нам це особливе відчуття щастя. Історія життя, а швидше, творчості реальних композиторів та музикантів доби бароко Сен-Коломба та Марена Маре, які були учителями Люллі та Куперена – вплітається у авторську інтерпретацію деталей їхнього повсякденного життя та внутрішніх переживань, кохання та труднощів характеру, звитяг та помилок. У той же час це зовсім не біографічна стрічка. Це масштабне полотно, на якому зображена душа епохи та душа людини, полотно універсальне в часі, зрозуміле нашим сучасникам.

Від цього фільму стає легше на душі. Буквально. Хвилі музики розділяють душу від тіла і підносять її над землею і ти споглядаєш власне тіло – таке звичайне і прогнозоване – ніби з іншого світу.

“Усі ранки світу” – один з рідкісних прикладів ідеальної екранізації доброго літературного твору. Можливо, цим можна завдячувати особливій гармонії прози Паскаля Кіньяра – письменника, есеїста, неперевершеного знавця античної та барокової культури та одного з кращих інтелектуалів сучасності – яка легко “лягає” на екран. Можливо, це заслуга режисера Алена Корно, прекрасного каталонського композитора і популяризатора барокової музики Жорді Саваля та талановитого оператора Іва Анжело, які зуміли відтворити повсякденну естетику епохи бароко і неймовірно автентично передати матеріальний та естетичний світ Бароко.

Але головна причина глибини та краси цього фільму, як і книги, у тому, що вони – про Музику. “Музика нам дана для того, щоб виражати речі, про які неможливо говорити словами. Тому вона не цілком людська. Вона також і не цілком для Бога, бо Бог може говорити. Вона не для слуху, не для слави, не для кохання і навіть не для тиші. Вона того, щоби ті, хто навіки втратили мову, змогли змочити губи. Для тіні померлої дитини. Для життя, яке передує віку немовляти. Коли ще не дихаєш повітрям, не бачиш світла…”

Глибока проза Кіньяра майже без втрат і спрощень перенена на екран. Музика сучасного композитора Саваля органічно вплетена у твори самих героїв Сен-Коломба та Маре, а також Люллі та Куперена. Майже кожен кадр фільму – немов картина французьких майстрів натюрморту чи “малих” голандців. Навіть світло по-особливому передає дух часу. Але при цьому – і що головне – фільм дуже сучасний, адже він про справжні любовні почуття, про їх зародження і помирання, пронизаний напівтінями елегантного еротизму. Про радість слави і самотність генія, про земне і піднесене в людині. Історія, яку розповідає фільм, цікава і захоплива і, можливо, тому, глибокі думки, які пронизують увесь фільм, сприймаються легко та органічно.

Настільки глибоке проникнення у природу музики та людських почуттів – не часте явище для навіть високої культури. І фільм “Усі ранки світу” вповні виконує свою місію.

Нагороди: 7 премій Сезар, в тому числі за кращий фільм та режисуру.

Олег Яськів

кіно Франції