Уявіть собі сон про довгу подорож за небокрай. Кольоровий, озвучений краплями підталих від сонця засніжених дахів, неспішний настільки, що встигаєш помічати тіні від дерев. І маєш вдоста часу щоби мріяти про кохання…

Маленький шедевр – повість “Шовк” – дивовижно  хорошого письменника Алессандро Барріко не залишить байдужим навіть далеких від літератури. А зняти добрий фільм за нею – і зовсім надскладне завдання, яке майже не залишало шансів на те, щоб зберегти магію літературної першооснови.

Але канадському режисеру Франсуа Жирару це вдалося. На екран лягла і дух і буква твору. Вийшов міцний і ніжний, глибокий і тонкий немов шовк, фільм. Кожна жінка з радістю огорнеться ним, а чоловік відчує його приховану силу.

Мої слова – не метафора, а щира правда. Фільм про любов, але зовсім не такий, як це звично зображують. Про подорожі, але на пограниччі з уявою. Про стару Європу і традиційну Японію, але далекий від туризму.

Весь фільм – розтягнута у часі та просторі краса. Майже фізично відчувається вага кожної краплі розсіяної у повітрі вологи, розтягнутість кожної секунди проживання, олійна контрасність кольорів гір та доріг між ними, математична продуманість звуків та інтервалів тиші. відбувається майже фізичне проникнення у мовчання героїв, дуже рідкісне в історії кіно.

Фільм, як і книга, розповідає красиву історію чоловіка і жінки, але ще більше, ніж мелодією слів та кадрів, від промовляє до серця і до очей через образи невисловленого. Це запрошення прожити чужу історію як власну, увійти у матрицю романтики та пошуків кохання у цілковитій самотності. І це навіть не історія чоловіка і жінки, яких тисячі у мистецтві. Це, швидше, лірична сюїта про приховані форми та силу кохання.

Не знаю чи варто розповідати сюжет фільму. У Барріко він завжди є і обов’язково цікавий. Але значно важливіше те, скільки для себе важливого ви зможете знайти у цьому фільмі, крім захопливої історії про довгі подорожі за шовковими личинками з Франції у далеку Японію, в яку колись відважно відправлялись молоді закохані чоловіки.

Наша ж подорож – у внутрішню таємницю – обіцяє знову бути незабутньою…

Олег Яськів

François Girard, Silk, 2007

кіно Франції