Одне з незабутніх вражень у моєму житті сталося десь десять років тому. Тоді я побачив виставку французького фотографа Яна Артюса-Бертранда. Це було у Варшаві, сонячного вересневого дня. Фотокартини на величезних стендах були розміщені вздовж краю парку ім. Шопена на кілька сотень метрів. Виставка називалася “Земля з неба” і приголомшувала. Сміливістю, оригінальністю, неймовірною красою. Після неї є ще довго насолоджувався фотографіями цього автора на своєму робочому столі і шукав проекти такої ж сили.

Стійкість вражень передбачала нову зустріч. І вона відбулася. Ян Артюс-Бертранд зняв фільм про свою подорож довкола світу і його прекрасні фотографії з неба ожили. Вийшов фільм під назвою “Дім. Історія подорожі”, який став світовою подією і був показаний одночасно у 87 країнах.

“Дім” – це не науково-популярний фільм, яких зараз чимало, причому якісно зроблених. Це саме мистецький твір, оживлена душа фотографії і голос світу.

Коли дивишся цей фільм, від екрану неможливо відвести очі. Краса кожного кадру (як і фотографій з тієї казкової виставки) абсолютна і органічна, без жодного втручання людини як художника. Людина на рівні з тваринами і рослинами є лише складовою кадрів, як мазки на картинах, людина є також елементом композиції кадрів, які створює власною діяльністю. Ян Бертранд наділений талантом відчувати художню фактуру у природньому середовищі і показує нам світ таким, яким ми його не бачимо, але можемо уявити. Скажу навіть більше – саме такий образ світу і повинен жити у кожному.

Наважусь припустити, що у своєму задумі показати планету з неба автор піднісся ближче до Бога і разом з ним подивився на наш світ. І якщо науково-популярні фільми чи книги антиглобалістів переконують логікою та аргументами, що Земля прекрасна, то “Дім” цю красу демонструє.

Звичайно, що краса фільму не порожня і знята не “заради краси” та відпочинкового настрою туристів. Фільм – достатньо серйозний діалог з людиною. Але його величезною перевагою є те що він не скочується у публіцистику і не перевантажений соціальними, політичними чи екологічними памфлетами. Режисер досягнув потрібної рівноваги, коли зображуване говорить за людину і думати повинен кожен, а не лише автор.

“Дім” – не простий заклик зберігати чи любити природу. Його ідея значно ширша – підказати кожному з нас, де наш справжній дім. Нагадати володарями чого ми є і ще довго можемо залишатись якщо відмовимося від дріб’язковості політичних конфліктів та економічних інтересів держав чи корпорацій.

У такому трактуванні цей фільм – розгорнута молитва за людину та наш світ. У передвеликодні дні він обов’язково допоможе заспокоїти серце та правильно налаштувати душу.

Безсумнівно, що такі фільми потрібно дивитись на більшому, ніж вдома екрані та у ширшому, ніж вдома товаристві, в особливій атмосфері любові до кіно.

Yann Arthus-Bertrand, Home, 2009

Олег Яськів

кіно Франції, Ян Артюс-Бертранд