Пропускаючи повз увагу бездарну комерційну кінопродукцію, ми ризикуємо забути, що кіно створювалось саме для розваги. Відтак щось пригодницьке чи страхітливе, словом, популярне, приховане у його природі. Адже перші фільми були відвертою «попсою», створеною на догоду пласким смакам широкої публіки.

На щастя, кіно – найбільш динамічне з мистецтв і за свій недовгий вік змогло еволюціонувати не лише у масштабах, але й вглиб людської душі. Ще більшу радість відчуваємо від того, що час від часу з’являються режисери, які талановито поєднують первісну – розважальну – природу кіно і дієву силу його мистецтва. Їх небагато і це, мабуть, на щастя, бо десь у такій пропорції повинно співвідноситися мирське з духовним у житті. Через отаке дивовижне віддзеркалення людської правди ми й любимо кіно як мистецтво.

Домінік Моль – французьке інтелектуальне доповнення до когорти великих режисерів, які працюють на хиткому містку між «серйозним» і «розважальним» кіном, серед яких британець Хічкок, американці брати Коени, іспанець Аменабар та небагато інших.

Його стрічка «Гаррі – друг, який бажає всім добра» – блискучий зразок поєднання глибокого розуміння та максимального наближення до повсякденної сторони життя кожного. Режисеру вдалося те, що вважається найвищою ознакою кіномайстерності – утримувати увагу глядача протягом кожної секунди, зберігаючи інтригу та спантеличуючи відчуттям, що все екранне якоюсь мірою стосується і тебе особисто.

У рідкісні дні, коли хочеться знайти більше часу для себе, зустріч з таким кіном – найкращий спосіб розворушити приспані почуття та повернутися до правдивих цінностей, призабутих у метушні гонитви за примарним успіхом.

Дивимось і повертаємось…

Олег Яськів

Harry un ami qui vous veut du bien, Dominik Moll, 2000

"Гаррі – друг, "Гаррі – друг, який бажає вам добра", кіно Франції