In есеї

Чоловіки та дружини (режисер Вуді Аллен, США)

“Чоловіки та дружини” – один з кращих серед розмовних фільмів великого Вуді Аллена. Прекрасний плейлист цікавих діалогів, небанальних афоризмів, подружніх лайфхаків та варіантів любовних стосунків.

Довгий час перебуваючи під тривалим впливом Бергмана, американський режисер, втім, намагався творчо дискутувати зі шведом, створюючи власні репліки найкращих фільмів класика. Цей фільм можна було б розглядати як парафраз “Сцени з подружнього життя”, але у Аллена вийшло насправді зовсім інше, не менш унікальне кіно – живіше, іронічніше, всеохопніше, актуальніше.

Цей фільм повертає нас в улюблені алленівські координати: мешканці висотних кварталів улюбленого Нью-Йорка, успішні американці, зрілі подружні пари, які переживають кризу стосунків і першою на жертвенний вівтар, який мав би змінити їхні життя, кладуть цінність свого тривалого сімейного життя. Саме екзистенційні блукання двох подружніх пар, які вирішили розлучитися і змінити свої життя, складають сценарний візерунок цього іронічно-інтелектуального шедевру.

Для непосвячених у кінематограф Вуді Аллена надмірна кількість діалогів може викликати втому і розсіяння уваги, проте ті, хто знайомі з творчим стилем майстра, навпаки отримають максимальну насолоду. Герої справді багато говорять, фактично уся сценарна дія формується їхніми діалогами і це справді “слуховий” фільм, проте дивовижним чином саме оці “розмови про головне”, оця тонка іронія, яка пробігає усіма закутинами людської природи, і складають головну інтригу фільму.

Режисеру вдалося зачепити найважливіші теми, які хвилюють сучасну людину і стосуються природи кохання, подружніх обов’язків, вільних стосунків, життєвих орієнтирів, поведінкових стереотипів, романтичних ілюзій. Тому уважний глядач, який здатний проектувати екранні наративи на власне життя, не залишиться байдужим, оскільки практично для кожного фільм стане сеансом персональної психотерапії.

Приємно, що незмінно прекрасний акторський ансамбль, залишається авторським брендом фільмів Аллена вже упродовж майже п’ятдесяти років. І у цьому фільмі, окрім самого режисера, грають Джуді Девіс, Ліам Нісон, Міа Ферроу, Джуліет Льюіс, а також відомий режисер Сідні Поллак.

“Любов – це буфер проти самотності” – приходять до висновків головні герої цього фільму. Думаю, що більшість з нас з цим погодяться. Головне – не забувати про це.

Олег Яськів

, , ,