Альмодавар належить до таких режисерів, які повертають кіно його магічну силу. Змушують замовкати у благословенній тиші, яка огортає глядача по закінченні дива. Панічно віднаходити слова, щоб пояснити власну розгубленість та захоплення від побаченого. Тобто, повертають кіно його іншу реальність. Майже містичну, як у Маркеса, майже поетичну, як у Барріко. Люди знову починають вірити у силу мистецтва, щойно переглядають його фільм. Тому й чекають на нього як на рятівні ліки від нудьги повсякденності, стерильності сучасного кіна та малозмістовної атракційності телебачення.
На щастя Альмодавар достатньо плодовитий та ще не старий режисер. На щастя його наділено талантом творчо еволюціонувати, але в межах витонченого смаку та високої майстерності. Починаючи з перших фільмів (як от “Матадор”, який відкрив, до речі, Бандераса) він завжди робить високоякісне кіно, не схоже ні на кого. Тобто, “стиль Альмодавара” – це щось дане йому разом з талантом.
Про фільми Альмодовара завжди багато пишуть. Пишуть, бо це подія, пишуть, щоб подивились глядачі, пишуть, бо це, зрештою, черговий тріумф кіномистецтва. Про фільми Альмодовара завжди багато дискутують, особливо коли вони торкаються болючих тем сучасного життя людини (як от проблема зміни статевої орієнтації у “Все про твою матір”, нетрадиційного кохання у “Матадорі”, кохання та зради у “Живій плоті”). Як і все, що зроблено талановито, його кіно не надається до однозначних оцінок.
Актуальні за змістом, фільми Альмодовара завжди іспанські за духом. Причому увиразнюються не фольклорним колоритом, а невловимими акцентами кіномови. Образи, характери, ба навіть кольори – вийнятково іспанські. Навіть специфічна пластика монтажу є відображенням особливого, гарячого піренейського температументу. Ці характерні ознаки творчого почерку режисера присутні майже у всіх його фільмах. Лише останній період його творчості позначений деяким ослабленням сили фільмів та відхиленням від “високого стилю” на догоду голівудівським стандартам.
Проте фільм “Поговори з нею” створений у період найбільшого піднесення таланту майстра і залишається одним з шедеврів Альмодовара. Це чуттєвий і поетичний, глибокий і драматичний гімн багатогранній любові чоловіка до жінки, переданий пластичними формами кіно і музики чудового композитора та постійного автора музики до його фільмів Альберто Іглесіаса. Він хвилює та заспокоює, змушує думати і звіряти власні думки та вчинки. Він позбавляє впевненості у власній останній істині і розширює браму сприйняття почуттів інших.
Це саме такий фільм, який потрібно прожити. Краще разом, ніж наодинці… приходьте…
Олег Яськів
Pedro Almodovar, Habla con ella, 2002
Like