Немає нічого кращого, ніж взаємна любов. Немає нічого ціннішого, ніж спільно прожиті роки. Але зрозуміти це не так легко, як здається на перший погляд.

Сучасне кіно намагається стати віддзеркаленням життя, його найтонших змін. У його крихкій і чутливій до фальші структурі відразу проявляються усі неправди, які нещира цивілізована людина намагається видати за правду. Для вдумливого глядача не є проблемою відрізнити штучні реальності та викривлені переживання в екранному житті і, відтак, сприймати кіно як дорогий, але доступний атракціон. Навіть моторошно усвідомлювати як мало таке кіно просунулось у порівнянні з першими фільмами, які теж були по суті легковажними розвагами.

Однак інше кіно, на щастя, все ще існує. Саме воно є кінематографічним портретом цивілізації. Саме у його деталях, зморшках, подряпинах можна віднайти дух часу та стан його здоров’я. Воно настільки схоже «на життя», що перестає подобатися як атракціон, а змушує пильніше вдивлятись в екран, з надією побачити щось своє чи щось для себе.

Такі фільми створюються на інтуїції, з якою їх автори залишаються в історії культури. Оця дивовижна здатність відчувати час і залишати його у нотах, на полотні чи плівці якраз вирізняє справжніх митців від виробників атракціонів, яких у всі часи також не бракувало.

Міхель Ганеке, як би не ставились до його фільмів, безумовно, належить до перших. Нордичний спокій, з яким він зображує складний, неоднозначно гармонійний світ, дозволяє йому максимально близько підходити до правди. Напевно, це і подобається людям, що знаються на кіно, адже його фільми незмінно стають фаворитами року.

Остання стрічка австрійця “Любов” отримала найвищі фестивальні нагороди, мабуть, що недаремно. Адже вона «легша», ніж попередні фільми майстра. Адже вона про кохання, цінність, за яку європейська цивілізація у нашому часі змін намагається триматися до останніх духовних сил. Адже у ній знову, як і у попередніх роботах, немає нічого зайвого, що нагадувало б людям про атракціони. Лише кіно, лише життя. Яке вже є, яке вже виходить. Прекрасне і моторошне, безцінне і скінчене, величне і нице.

У такому кіно легко уявити себе. Бо воно таки про тебе, якщо ти дійсно віриш, що життя – це щось більше, ніж атракціон…

P.S. Прийшла весна і в нашу гру у життя привнесла нові, ледь призабуті через зиму ноти. Звичайно, це щось особливе, що з’являється у жінках і у ставленні до них чоловіків. Тому й не пишу нічого про любов. Ви й так самі все знаєте…

Золота пальмова гілка Канського кінофестивалю

Оскар за кращий іноземний фільм

Золотий глобус за кращий фільм року

Приз Британської кіноакадемії за кращий фільм

5 нагород “Сезар”, в тому числі за кращий фільм

4 нагороди Європейської кіно академії, в тому числі за кращий фільм

Amour, Michael Haneke, 2012

Олег Яськів